Нормативная база

Обращение в Управление ГАИ Киев за получением бесплатной юридической помощи в виде юридической информации в порядке Закона "О бесплатной юридической помощи"

2011-07-14T12:48:40Z

Закон О бесплатной юридической помощи

2011-07-14T07:39:38Z

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про безоплатну правову допомогу

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:

1) безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел;

2) законні представники - батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують функції опікунів і піклувальників;

3) правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення;

4) правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб'єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб'єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.

2. Порядок надання безоплатної правової допомоги фізичним особам на благодійних засадах фізичними та юридичними особами, які займаються благодійною діяльністю самостійно або спільно з відповідними благодійними організаціями, регулюється відповідним законодавством і статутами цих організацій.

Стаття 3. Право на безоплатну правову допомогу

1. Право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 4. Гарантії недискримінації осіб у доступі до безоплатної правової допомоги

1. При реалізації права на безоплатну правову допомогу не допускається застосовування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 5. Принципи державної політики у сфері надання безоплатної правової допомоги

1. Державна політика у сфері надання безоплатної правової допомоги ґрунтується на таких принципах:

1) верховенство права;

2) законність;

3) доступність безоплатної правової допомоги;

4) забезпечення якості безоплатної правової допомоги;

5) гарантоване державне фінансування.

Стаття 6. Законодавство України про безоплатну правову допомогу

1. Питання надання безоплатної правової допомоги в Україні регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділ II
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПЕРВИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 7. Поняття безоплатної первинної правової допомоги

1. Безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

2. Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) надання правової інформації;

2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Стаття 8. Суб'єкти права на безоплатну первинну правову допомогу

1. Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Стаття 9. Суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги

1. Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:

1) органи виконавчої влади;

2) органи місцевого самоврядування;

3) фізичні та юридичні особи приватного права;

4) спеціалізовані установи.

Стаття 10. Порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги

1. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.

2. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, що стосуються дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками.

3. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, що стосуються осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена судом, надсилаються або подаються їх опікунами чи піклувальниками.

4. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.

5. Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.

6. Органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забороняється встановлювати плату за надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, та за видачу особам бланків заяв, звернень, запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено законодавством для реалізації прав і свобод людини і громадянина.

7. Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п'яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.

8. Якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення, зобов'язаний роз'яснити особі або її законному представникові порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

9. Звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.

Стаття 11. Організація особистого прийому осіб для надання безоплатної первинної правової допомоги

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані проводити особистий прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової допомоги, з питань, що належать до компетенції відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

2. Прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової допомоги, проводиться постійно в установлені дні та години. Графік прийому осіб повинен бути доведений до їх відома.

3. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують проведення особистого прийому осіб висококваліфікованими працівниками, які можуть чітко і доступно надати роз'яснення положень законодавства та консультації з питань реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання обов'язків.

4. Якщо під час особистого прийому встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, працівник, який проводить особистий прийом, зобов'язаний роз'яснити їй порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Стаття 12. Надання безоплатної первинної правової допомоги спеціалізованими установами, іншими суб'єктами

1. Органи місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть утворювати в порядку, встановленому законом, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги.

2. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел.

4. Повноваження та порядок діяльності спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги встановлюються Положенням про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги, яке затверджується на основі Типового положення про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги.

5. Органи місцевого самоврядування можуть укладати з юридичними особами приватного права, які відповідно до свого статуту мають право надавати правову допомогу, договори про надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

6. Порядок та критерії залучення органами місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги затверджуються Міністерством юстиції України.

7. Органи місцевого самоврядування можуть залучати до надання безоплатної первинної правової допомоги адвокатів або інших фахівців у відповідній галузі права.

8. Адвокат, інший фахівець у відповідній галузі права чи юридична особа приватного права, з якими укладено договір про надання первинної правової допомоги, зобов'язані надавати високоякісну допомогу в обсязі та строки, визначені договором.

Розділ III
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 13. Поняття безоплатної вторинної правової допомоги

1. Безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

2. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

Стаття 14. Суб'єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу

1. Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;

2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

5) підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства, - на правову послугу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону;

6) особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на правову послугу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону. Така допомога надається протягом 72 годин з моменту затримання. У разі якщо суд прийняв рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті;

7) особи, у справах яких відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов'язковою, - на правову послугу, передбачену пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

8) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців", - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, до моменту прийняття рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує рішення щодо статусу біженця;

9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 - 3 частини другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією.

2. Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

Стаття 15. Суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги

1. Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:

1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом;

3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

Стаття 16. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги

1. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги утворюються Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

2. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел.

4. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

5. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.

6. Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

7. Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Стаття 17. Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги

1. Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі:

1) приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги;

2) забезпечує складення процесуальних документів за зверненням суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу;

3) забезпечує участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства та в розгляді кримінальної справи в суді у випадках, коли участь захисника є обов'язковою відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, який є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, не може запросити захисника через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин;

4) забезпечує участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення;

5) забезпечує здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

6) укладає контракти з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі;

7) укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг);

8) видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

9) приймає рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону;

10) подає клопотання до головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, та Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору, у випадках, передбачених пунктами 2 - 4 частини першої статті 24 цього Закону;

11) приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги;

12) подає головному управлінню юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі звіти про свою діяльність;

13) виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Стаття 18. Порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги

1. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

2. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, що стосуються дітей, подаються їх законними представниками за місцем фактичного проживання дитини або її законних представників незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

3. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, що стосуються осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена судом, подаються їх опікунами або піклувальниками за місцем фактичного проживання таких осіб або їх опікунів чи піклувальників незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

4. Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

Стаття 19. Порядок розгляду звернень про безоплатну вторинну правову допомогу

1. У разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.

2. Якщо особа подала звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, до територіального органу юстиції, цей орган зобов'язаний протягом трьох днів з дня подання звернення надіслати його до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, діяльність якого поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний у семиденний строк з дня отримання звернення особи прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.

3. Якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.

4. Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

5. У разі звернення осіб, зазначених у пунктах 3 - 7 частини першої статті 14 цього Закону, про надання безоплатної вторинної правової допомоги або надходження інформації про затриманих осіб у випадках, установлених законом, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний прийняти рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги з моменту затримання особи.

6. У разі отримання від особи, яка провадить дізнання, слідчого чи суду запиту про призначення захисника Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний призначити захисника протягом 24 годин з моменту надходження запиту.

Стаття 20. Підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги

1. Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону;

2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;

3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;

4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;

5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

2. У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 5 частини першої цієї статті, до рішення про відмову додається письмове роз'яснення про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Стаття 21. Надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом

1. Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.

2. Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь.

3. Повноваження адвоката як захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді, для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення та представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Стаття 22. Надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі договору

1. У разі неможливості надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги укладає договір з адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору про її надання.

2. У договорі про надання безоплатної вторинної правової допомоги зазначаються обсяг правової допомоги, строк, протягом якого така допомога надаватиметься, та розмір плати.

3. Повноваження адвоката, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються в порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Закону.

4. Адвокат, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної правової допомоги, зобов'язаний надати таку допомогу якісно в обсязі та у строки, визначені договором.

Стаття 23. Підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги

1. Надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі якщо:

1) обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесена до категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, припинили своє існування;

2) встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або фальшивих документів, що стали підставою для віднесення особи до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, та прийняття рішення про надання їй безоплатної вторинної правової допомоги;

3) особа користується захистом іншого захисника (захисників) у справі, за якою їй призначено захисника відповідно до цього Закону;

4) особа використала всі національні засоби правового захисту в справі.

2. Особі, якій раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога відповідно до цього Закону та яка втратила підстави для отримання такої допомоги, правова допомога може надаватися на загальних підставах.

3. У разі припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті особа, якій надавалася така допомога, зобов'язана відшкодувати вартість фактичних витрат, пов'язаних з наданням допомоги.

4. Надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється у разі повного виконання суб'єктом надання безоплатної вторинної правової допомоги своїх зобов'язань, передбачених договором про її надання.

Стаття 24. Підстави та порядок заміни адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу

1. Адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, може бути замінено у разі:

1) хвороби адвоката;

2) неналежного виконання адвокатом своїх зобов'язань за умовами договору;

3) недотримання ним порядку надання безоплатної вторинної правової допомоги;

4) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, чи Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

2. Заміна одного адвоката іншим проводиться відповідно до вимог, передбачених статтями 21 і 22 цього Закону.

3. Під час заміни одного адвоката іншим забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правової допомоги.

4. Адвокат, який призначається на заміну іншого адвоката, зобов'язаний вжити заходів для усунення недоліків у наданні безоплатної вторинної правової допомоги, які мали місце до його призначення.

5. Якщо рішення про заміну адвоката прийнято відповідно до пунктів 2 - 4 частини першої цієї статті, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги може внести пропозицію до відповідного головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі щодо виключення такого адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, чи Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

Стаття 25. Права суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги

1. Суб'єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги має право:

1) здійснювати захист при провадженні дізнання, досудового слідства, розгляді кримінальної справи в суді на підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення на підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

3) представляти права і законні інтереси осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами на підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

4) запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх копії, необхідні у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

5) збирати відомості з метою використання їх під час захисту прав і законних інтересів осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги;

6) ознайомлюватися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового захисту документами, крім тих, що є державною таємницею;

7) інформувати Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про настання обставин, що передбачають припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги у випадках, передбачених частиною першою статті 23 цього Закону;

8) на належну оплату діяльності з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

2. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на підставі договору, має всі права та гарантії, встановлені Законом України "Про адвокатуру", іншими законами України.

Стаття 26. Обов'язки суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги

1. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів;

2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну вторинну правову допомогу;

3) приймати до провадження справи осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів, укладених з Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка стала відомою у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

2. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на підставі договору, має всі обов'язки, встановлені Законом України "Про адвокатуру", іншими законами України.

Розділ IV
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ТА її ФІНАНСУВАННЯ

Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері надання безоплатної правової допомоги

1. Кабінет Міністрів України:

1) затверджує порядок і умови проведення конкурсу та вимоги до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) встановлює порядок і умови укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі;

3) встановлює порядок і умови укладення договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі;

4) встановлює порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб.

Стаття 28. Повноваження Міністерства юстиції України у сфері надання безоплатної правової допомоги

1. Міністерство юстиції України:

1) забезпечує координацію діяльності центральних органів виконавчої влади щодо реалізації політики держави у сфері надання безоплатної правової допомоги;

2) здійснює загальне управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги;

3) відповідає за впровадження та функціонування системи безоплатної вторинної правової допомоги;

4) утворює центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

5) подає до Кабінету Міністрів України проекти законів та інших нормативно-правових актів у сфері надання безоплатної правової допомоги;

6) надає методичну допомогу органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань, що стосуються надання безоплатної первинної правової допомоги;

7) встановлює порядок ведення головними управліннями юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі локальних реєстрів Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, та Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору;

8) забезпечує проведення конкурсів головними управліннями юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для залучення адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги;

9) аналізує практику застосування цього Закону;

10) затверджує стандарти якості надання безоплатної правової допомоги;

11) співпрацює з центральними органами виконавчої влади з питань реалізації цього Закону;

12) затверджує Типове положення про установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;

13) затверджує порядок та критерії залучення органами місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;

14) затверджує Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

15) виконує інші функції у сфері надання безоплатної правової допомоги, встановлені законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 29. Фінансування безоплатної правової допомоги

1. Фінансування безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів та інших джерел.

2. Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.

Розділ V
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ ЩОДО НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ПОСАДОВИХ І СЛУЖБОВИХ ОСІБ

Стаття 30. Оскарження рішень щодо надання безоплатної правової допомоги

1. Відмова органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, установи у наданні безоплатної первинної правової допомоги, службових та посадових осіб у наданні первинної правової допомоги може бути оскаржена в установленому законом порядку до суду.

2. Рішення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду.

Стаття 31. Оскарження дій та бездіяльності посадових осіб, які порушують порядок надання безоплатної правової допомоги

1. Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правової допомоги, надання неякісної правової допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду та в адміністративному порядку.

Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про безоплатну правову допомогу

1. Особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

2. Особи, які подали завідомо неправдиві відомості або фальшиві документи, що стали підставою для віднесення їх до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

розділу III цього Закону, який набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

підпунктів 1 - 4 та 7 пункту 7 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.

2. Міністерство юстиції України до 1 січня 2013 року утворює центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 1 січня 2013 року забезпечують надання правової допомоги особам, зазначеним у пунктах 3 - 7 частини першої статті 14 цього Закону.

4. До початку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги такої допомоги особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд призначають захисника через адвокатські об'єднання, а на території адміністративно-територіальних одиниць, на якій центри розпочали надання такої допомоги, - через зазначені центри.

5. Адвокати, які були призначені через об'єднання адвокатів до початку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги такої допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зобов'язані завершити ведення справ, які перебувають в їх провадженні, крім випадків, установлених законом.

6. Надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, зазначеним у пунктах 1, 2, 8 - 12 частини першої статті 14 цього Закону, забезпечується поетапно починаючи з 1 січня 2014 року.

З 1 січня 2017 року безоплатна вторинна правова допомога надається в повному обсязі всім категоріям осіб, передбаченим статтею 14 цього Закону.

7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кримінально-процесуальному кодексі України:

статтю 21 доповнити частиною третьою такого змісту:

"Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов'язані поінформувати підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про можливість призначення захисника відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу";

у частині третій статті 44:

пункт 1 доповнити словами "або дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги";

пункт 2 доповнити словами "чи Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги";

у статті 47:

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

"У разі якщо участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений, підсудний не залучив захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд у встановленому законом порядку надсилають запит про призначення захисника до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника є обов'язковою для керівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги".

У зв'язку з цим частини четверту - шосту вважати відповідно частинами п'ятою - сьомою;

у частині шостій слова "своєю постановою вправі призначити захисника тимчасово до явки обраного захисника" замінити словами "забезпечує участь захисника тимчасово через Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги до явки обраного або призначеного захисника";

у другому реченні частини сьомої слова "слідчий чи суддя постановою, а суд - ухвалою самі призначають захисника" замінити словами "слідчий, суддя чи суд забезпечують участь захисника через Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в установленому законом порядку";

пункт 2 частини другої статті 61 доповнити словами "або виключення з реєстрів адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу";

у статті 61¹:

частину другу доповнити словами "та керівнику Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, якщо захисника було призначено таким центром";

частину п'яту після слів "адвокатському об'єднанню" доповнити словами "або Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги";

частину п'яту статті 106 після слів "одного з її родичів" доповнити словами "Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги";

2) статтю 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) доповнити частинами третьою та четвертою такого змісту:

"Якщо особа є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений адвокат має права, передбачені частиною першою цієї статті та іншими законами.

Повноваження адвоката, призначеного Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги";

3) частину п'яту статті 5 Закону України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст. 526; 2005 р., N 10, ст. 187) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"інформує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання, арешту чи взяття під варту особи, крім випадків, коли така особа захищає себе особисто чи запросила захисника".

У зв'язку з цим абзаци третій - п'ятий вважати відповідно абзацами четвертим - шостим;

4) статтю 6 Закону України "Про адвокатуру" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 9, ст. 62; 2004 р., N 8, ст. 66) після абзацу дев'ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"припинити участь у справі на підставі і в порядку, передбачених Законом України "Про безоплатну правову допомогу".

У зв'язку з цим абзац десятий вважати абзацом одинадцятим;

5) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170 із наступними змінами):

частину першу статті 26 доповнити пунктом 39¹ такого змісту:

"39¹) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги";

доповнити статтею 38¹ такого змісту:

"Стаття 38¹. Повноваження у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги належать такі власні (самоврядні) повноваження:

1) утворення в установленому порядку установ з надання безоплатної первинної правової допомоги з урахуванням потреб територіальної громади;

2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо утворення установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, вирішення питань про чисельність працівників таких установ, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, надання для їх функціонування необхідних приміщень;

3) забезпечення координації діяльності установ з надання безоплатної первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

4) здійснення фінансування установ з надання безоплатної первинної правової допомоги та контролю за використанням коштів такими установами за призначенням;

5) розгляд письмових звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги та надання такої допомоги з питань, що належать до їх компетенції, відповідно до закону;

6) надання роз'яснень положень законодавства та консультацій щодо порядку звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги;

7) забезпечення особистого прийому осіб для надання безоплатної первинної правової допомоги;

8) залучення на підставі договорів адвокатів, фізичних та юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;

9) координація діяльності з місцевими органами виконавчої влади та територіальними органами центральних органів виконавчої влади щодо надання безоплатної первинної правової допомоги;

10) надання документів та інших матеріалів або їх копій, необхідних у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги;

11) організація семінарів, конференцій з питань безоплатної первинної правової допомоги.

2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад взаємодіють з центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги та надають їм сприяння в межах своїх повноважень";

6) у Законі України "Про біженців" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 47, ст. 250; 2005 р., N 25, ст. 336):

частину другу статті 7 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"роз'яснення порядку звернення про надання безоплатної правової допомоги".

У зв'язку з цим абзаци третій - п'ятнадцятий вважати відповідно абзацами четвертим - шістнадцятим;

частину дванадцяту статті 11 доповнити абзацом дев'ятим такого змісту:

"роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги, за бажанням заявника приймає таке звернення та передає його відповідно до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіального органу юстиції чи Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги";

у статті 12:

останнє речення частини другої виключити;

після частини другої доповнити двома новими частинами такого змісту:

"За бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви про надання статусу біженця бере адвокат. Порядок призначення адвоката встановлюється Законом України "Про безоплатну правову допомогу".

Участь адвоката є обов'язковою під час попереднього розгляду заяв про надання статусу біженця дитині, розлученій із сім'єю, або недієздатній особі".

У зв'язку з цим частини третю - сьому вважати відповідно частинами п'ятою - дев'ятою;

у частині третій статті 13 слова "частиною другою" замінити словами "частинами другою - четвертою";

статтю 16 після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:

"За бажанням особи участь у розгляді скарги бере адвокат. Участь адвоката у розгляді скарги щодо дитини, розлученої із сім'єю, або недієздатної особи є обов'язковою".

У зв'язку з цим частини восьму - десяту вважати відповідно частинами дев'ятою - одинадцятою;

абзац четвертий частини першої статті 18 викласти в такій редакції:

"безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правову допомогу";

абзац тринадцятий частини першої статті 20 викласти в такій редакції:

"безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правову допомогу";

7) статтю 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 27, ст. 208; 2008 р., N 26, ст. 243; 2009 р., N 24, ст. 298; 2010 р., N 6, ст. 46; із змінами, внесеними Законом України від 13 січня 2011 року N 2947-VI) доповнити пунктами 28 і 29 такого змісту:

"28) забезпечення затриманим особам з моменту їх затримання права захищати себе особисто або користуватися правовою допомогою захисника;

29) інформування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання осіб згідно з дорученням правоохоронних органів України та адміністративного затримання осіб, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника".

8. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати і подати до Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України.

Президент України	В. ЯНУКОВИЧ
м. Київ 2 червня 2011 року N 3460-VI

Закон Украины О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины касательно ликвидации чрезмерного государственного регулирования в сфере автомобильных перевозок

2011-07-13T10:39:29Z

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

1) статтю 121 викласти в такій редакції:

"Стаття 121. Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами

Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, -

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, -

тягне за собою накладення штрафу від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, -

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, -

тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.

Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами -

тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Під транспортними засобами у статтях 121 - 126, 127¹ - 128¹, частинах першій і другій статті 129, частинах першій - четвертій статті 130, статтях 132¹, 133¹, 133², 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби";

2) назву і частину першу статті 126 викласти в такій редакції:

"Стаття 126. Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки

Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), -

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

3) статтю 127¹ викласти в такій редакції:

"Стаття 127¹. Порушення порядку видачі документа про технічну справність транспортного засобу та порядку видачі спеціального знака державного зразка про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Видача документа про технічну справність транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, з порушенням порядку проведення перевірки технічного стану такого транспортного засобу -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від вісімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Видача документа про технічну справність транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, без проведення перевірки його технічного стану -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Видача спеціального знака державного зразка з порушенням встановленого Законом порядку укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

4) в абзаці першому частини першої статті 128 слова "державного технічного огляду" замінити словами "обов'язкового технічного контролю", а слова "відміток у дорожньому листі про" виключити;

5) у статті 221:

слова та цифри "частинами третьою та шостою статті 121" замінити словами та цифрами "частинами четвертою та сьомою статті 121";

слова та цифри "частиною другою статті 127¹" замінити словом та цифрами "статтею 127¹";

6) у статті 222:

а) у частині першій:

слова та цифри "частини перша, друга, четверта і п'ята статті 121" замінити словами та цифрами "частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121";

слова та цифри "частина перша статті 127¹" виключити;

слово та цифри "стаття 133¹" замінити словами та цифрами "частини третя, шоста, восьма і дев'ята статті 133¹";

б) у частині другій:

у пункті 2 слова та цифри "частиною першою статті 127¹" виключити;

у пункті 3 слова та цифри "частинами першою, другою, четвертою і п'ятою статті 121" замінити словами та цифрами "частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121";

7) у частині першій статті 255:

а) в абзаці другому пункту 1:

слова та цифри "частини третя і шоста статті 121" замінити словами та цифрами "частини четверта і сьома статті 121";

після слів і цифр "частина четверта статті 127" доповнити словами та цифрами "частини перша і друга статті 127¹";

б) у пункті 11 слова та цифри "частина друга статті 127¹" замінити словами та цифрами "частина третя статті 127¹";

8) у частинах першій і другій статті 260 та частині першій статті 267 слова "талона про проходження державного технічного огляду" виключити;

9) у частині першій статті 265² слова та цифри "частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121" замінити словами та цифрами "частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121";

10) статтю 265³ викласти в такій редакції:

"Стаття 265³. Тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб

У разі експлуатації транспортного засобу під час надання послуг з перевезення пасажирів або небезпечних вантажів без посвідчення водія відповідної категорії, а також направлення в рейс одного водія на автобусний маршрут протяжністю понад п'ятсот кілометрів при здійсненні пасажирських перевезень працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово вилучає ліцензійну картку на транспортний засіб.

Про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб складається відповідний акт. Порядок тимчасового вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб визначається Кабінетом Міністрів України".

2. Частину четверту статті 828 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40 - 44, ст. 356) після слів "позички транспортного засобу" доповнити словами "(крім наземних самохідних транспортних засобів)".

3. У Законі України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20 із наступними змінами):

1) у пункті 12 частини першої статті 10 слова "проводити державний технічний огляд зареєстрованих транспортних засобів" виключити;

2) у частині першій статті 11:

а) у пункті 21:

в абзаці першому:

слова "зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою" виключити;

слова "перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи" замінити словами "перевіряти у водіїв посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб";

абзац другий викласти в такій редакції:

"організовувати у разі необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, тимчасово вилучати посвідчення водія, ліцензійну картку на транспортний засіб";

б) доповнити пунктом 21¹ такого змісту:

"21¹) зупиняти транспортні засоби лише в разі: порушення правил дорожнього руху водіями; відсутності номерного знака на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів; наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, його водія, пасажирів або вантажу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення; перебування транспортного засобу в розшуку; наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою; необхідності опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідності залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції чи як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб; виконання рішень про обмеження чи заборону руху, прийнятих уповноваженими на це державними органами; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Працівник підрозділу міліції повинен повідомити водія про причину зупинення транспортного засобу, суть вчиненого правопорушення".

4. У Законі України "Про дорожній рух", (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 31, ст. 338; 2002 р., N 26, ст. 176; 2003 р., N 29, ст. 233; 2004 р., N 6, ст. 38; 2005 р., N 1, ст. 1; 2006 р., N 22, ст. 184; 2009 р., N 10 - 11, ст. 137; із змінами, внесеними Законом України від 2 грудня 2010 року N 2756-VI):

1) абзац тринадцятий статті 4 викласти в такій редакції:

"визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов'язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб'єктами господарювання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі - суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю), а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом";

2) абзац другий статті 10 після слова "утримання" доповнити словами "у справному технічному стані";

3) в абзаці п'ятому частини другої статті 12 слова "державного технічного огляду" замінити словами "обов'язкового технічного контролю";

4) у частині другій статті 16:

в абзаці другому слова "передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях)" замінити словами "пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб";

абзац сьомий викласти в такій редакції:

"своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковому технічному контролю, на такий контроль";

5) у частині першій статті 29 слова "і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду)" замінити словами "а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль";

6) статтю 35 викласти в такій редакції:

"Стаття 35. Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів

Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов'язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Бланк протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу є документом суворого обліку.

Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.

Забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу, а також доступом до загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюється на платній основі. Порядок забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів, доступом до зазначеної загальнодержавної бази даних та розмір плати за надання таких послуг встановлює Кабінет Міністрів України.

Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, що належать військовим формуванням та органам внутрішніх справ, покладається на ці формування та органи.

Обов'язковий технічний контроль тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі створює і веде реєстр суб'єктів господарювання, які здійснюють обов'язковий технічний контроль тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, а також здійснює державний контроль за додержанням такими суб'єктами вимог законодавства в цій сфері.

На кожний трактор, самохідне шасі, самохідну сільськогосподарську, дорожньо-будівельну і меліоративну машини, одиницю сільськогосподарської техніки, інший механізм, що пройшов обов'язковий технічний контроль і згідно з протоколом перевірки технічного стану визнаний технічно справним, уповноважений суб'єкт господарювання видає протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Порядок проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, зареєстрованих іншими уповноваженими державними органами, затверджує Кабінет Міністрів України за поданням цих органів";

7) у статті 37:

у частині першій слова "а також без талона про проходження державного технічного огляду в установлений строк чи з талоном, що не належить цьому транспортному засобу" замінити словами "а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його";

в абзаці першому частини другої слова "а талон про проходження державного технічного огляду вилучається" виключити;

8) у статті 52¹:

а) у частині першій:

в абзаці третьому слова "проведення державного технічного огляду транспортних засобів" виключити;

абзац чотирнадцятий викласти в такій редакції:

"ведення реєстру суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю та здійснення державного контролю за додержанням ними вимог законодавства в цій сфері";

після абзацу чотирнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"формування в порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів на підставі інформації про результати перевірки технічного стану транспортного засобу, яка надається суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю, та інформації про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, яка надається страховиками".

У зв'язку з цим абзац п'ятнадцятий вважати абзацом шістнадцятим;

б) у частині другій слова "талон про проходження державного технічного огляду" виключити;

9) у тексті Закону слова "уповноважений орган Міністерства аграрної політики України" в усіх відмінках замінити словами "центральний орган виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі" у відповідному відмінку.

5. У Законі України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 7, ст. 50; 2007 р., N 33, ст. 440):

1) статтю 18 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух".

У зв'язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами третьою - п'ятою;

2) частину першу статті 20 доповнити пунктом 7 такого змісту:

"7) надавати Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України інформацію про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю".

6. У Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 1, ст. 1; 2009 р., N 10 - 11, ст. 137; із змінами, внесеними Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI):

1) у пункті 1.6 статті 1 слово "довіреності" виключити;

2) пункт 17.1 статті 17 доповнити абзацами шостим та сьомим такого змісту:

"Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух";

3) в абзаці другому пункту 21.2 статті 21 слова "під час проведення державного технічного огляду, реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, а також" виключити.

7. У Законі України "Про автомобільний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 32, ст. 273; 2009 р., N 10 - 11, ст. 137; 2011 р., N 18, ст. 128):

1) у статті 1:

абзац тридцять другий виключити;

в абзаці п'ятдесят сьомому слова "технічного огляду" замінити словами "обов'язкового технічного контролю";

2) у статті 23:

частину другу викласти в такій редакції:

"Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб'єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух" в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України";

частину четверту виключити;

у тексті статті слова "державний технічний огляд" у всіх відмінках і числах замінити словами "обов'язковий технічний контроль" у відповідному відмінку і числі;

3) в абзаці п'ятому частини третьої статті 30 слова "технічний огляд транспортного засобу на станції технічного обслуговування" замінити словами "обов'язковий технічний контроль транспортного засобу в установленому порядку";

4) у тексті Закону слова "дорожній лист" виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування.

2. Установити, що:

протягом року з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти господарювання, уповноважені у встановленому порядку проводити державний технічний огляд транспортних засобів до набрання чинності цим Законом, здійснюють обов'язковий технічний контроль відповідно до цього Закону, нарівні з суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю, визначеними цим Законом;

договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до закінчення строку їх дії;

транспортні засоби, що пройшли державний технічний огляд до набрання чинності цим Законом і відповідно до Закону України "Про дорожній рух" підлягають обов'язковому технічному контролю, вперше проходять обов'язковий технічний контроль після закінчення строку дії талонів державного технічного огляду.

3. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

вжити заходів щодо вдосконалення системи обліку даних про автомобілі, що знаходяться в розшуку, передбачивши можливість автоматичного доступу до цих даних працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, які працюють на патрульних автомобілях і стаціонарних постах;

врегулювати порядок здійснення контролю за проходженням водіями транспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів чи вантажів, щозмінного передрейсового медичного огляду.

Президент України	В. ЯНУКОВИЧ
м. Київ 5 липня 2011 року N 3565-VI

Ходатайство об отводе должностного лица, рассматривающего дело об административном правонарушении

2011-02-03T21:44:10Z

скачать файл в формате Word (*.doc)

Інспектору ДПС з обслуговування адміністративної території __________________________________

__________________________________________

(П.І.п-Б. інспектора)

____________________________________________

(П.І.п-Б. водія)

КЛОПОТАННЯ

про відвід особі, що розглядає справу

___.____. 2011 року о ___ год. - ___ хв. інспектором ДПС ____________________ щодо мене було складено протокол серія ___ № ______________ за порушення правил дорожнього руху, передбачених п. _______, за що відповідно до ч. ___ ст._____ КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вказаного протоколу розгляд справи призначено на ___ год. - ___ хв. ___.____. 2011 року(, тобто за 10 хвилин після складання протоколу).

Зазначений протокол про адміністративне правопорушення щодо мене було складено інспектором спираючись на свої власні спостереження. Саме візуальне спостереження інспектора ДПС ____________________ є джерелом доказу правопорушення, скоєного особою, що притягається до відповідальності, а саме ___________________________________ (проїзду на заборонний сигнал світлофора/ невиконання вимог дорожнього знаку).

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи. Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, і об’єктивному дослідження всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином одна і та ж особа за своєю природою не здатна об’єктивно ставитися до своїх же спостережень і правильно й об’єктивно їх оцінювати. Так як інспектор ДПС ____________________ розглядає справу про правопорушення джерелом доказу якого є його власні спостереження, то і така особа має бути усунена від такого розгляду шляхом відводу з метою забезпечення законного і об’єктивного розгляду справи.

Згідно із положеннями ст.293 КУпАП незаконність та/або необґрунтованість постанови у справі про адміністративне правопорушення є підставою для її скасування.

Спираючись на написане мною вище та керуючись ст.245, 252, ст.268, 293 КУпАП

ПРОШУ:

Відвести інспектора ДПС ____________________ від розгляду справи відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ___ № ______________.
Перенести розгляд справи за місцем проживанням особи, що притягається до відповідальності для забезпечення заміни посадової особи, що розглядатиме справу.

„___” ________________ 2011 р. ___________________ ______________

(підпис) (П.І.п-Б. водія)

Ходатайство о приобщении доказательств к материалам дела

2011-02-03T21:37:18Z

скачать в формате Word (*.doc)

	Інспектору ДПС з обслуговування адміністративної території __________________________________ __________________________________________ (П.І.п-Б. інспектора)
	____________________________________________ (П.І.п-Б. водія)

КЛОПОТАННЯ

про долучення до матеріалів справи доказів

Зважаючи на наявність у особи, що притягається до адміністративної відповідальності, доказу, що підтверджує факт __________________________________, а саме _______________________________, вважаю за необхідне долучити його до матеріалів справи для правильного розгляду справи і як наслідок винесення законної та об’єктивної постанови у ній.

Відповідно до ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення право на подання доказів є тим правом, що гарантується законом особі, що притягається до адміністративної відповідальності.

Закон забороняє безпідставну відмову уповноваженої особи у реалізації зазначеного права і передбачає відповідно до ст.365 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність. Адже таким чином інспектор ДПС перевищує владні повноваження, що призводить до завдання істотної шкоди, в даному разі до порушення права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, права подавати докази.

Спираючись на написане мною вище та керуючись ч.2 ст.276, ст.268 КУпАП, ст.365 ККУ

ПРОШУ:

Долучити до матеріалів справи за адміністративним протоколом серія ___ № ______________ щодо _________________________ докази, а саме _____________________________.

„___” ________________ 2011 р. ___________________ ______________

(підпис) (П.І.п-Б. водія)

Ходатайство о перенесении рассмотрения дела об админ.правонарушении в связи с необходимостью предоставления доказательств

2011-02-03T21:25:55Z

скачать в формате Word (*.doc)

	Інспектору ДПС з обслуговування адміністративної території __________________________________ __________________________________________ (П.І.п-Б. інспектора)
	____________________________________________ (П.І.п-Б. водія)

КЛОПОТАННЯ

про перенесення розгляду справи

___.____. 2011 року о ___ год. - ___ хв. інспектором ДПС ____________________ щодо мене було складено протокол серія ___ № ______________ за порушення правил дорожнього руху, передбачених п. _______, за що відповідно до ч. ___ ст._____ КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вказаного протоколу розгляд справи призначено на ___ год. - ___ хв. ___.____. 2011 року, тобто за 10 хвилин після складання протоколу.

Зважаючи на необхідність подання додаткових доказів для встановлення об’єктивної істини у справі та для винесення законної та обґрунтованої постанови, та на відсутність об’єктивної можливості зробити це до призначеного розгляду справи, вважаю за необхідне перенести розгляд справи за місцем проживанням особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме ________________________________________.

Таким чином особа, що притягається до адміністративної відповідальності, буде мати об’єктивну можливість зібрати та роздобути наступні докази, що стосуються справи:

_____________________________________________________________;
_____________________________________________________________;
_____________________________________________________________;

Відповідно до ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення право на подання доказів та клопотань є тим правом, що гарантується законом особі, що притягається до адміністративної відповідальності.

Закон забороняє безпідставну відмову уповноваженої особи у реалізації зазначених прав і передбачає відповідно до ст.365 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність. Адже таким чином інспектор ДПС перевищує владні повноваження, що призвело до завдання істотної шкоди, в даному разі до порушення права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, права подавати докази та клопотання.

Спираючись на написане мною вище та керуючись ч.2 ст.276, ст.268 КУпАП, ст.365 ККУ

ПРОШУ:

Розгляд справи за адміністративним протоколом серія ___ № ______________ щодо _________________________ відкласти, а матеріали справи відповідно до ч.2 ст.276 КУпАП передати до Відділу ДАІ за місцем проживання особи, що притягається до відповідальності, а саме до ____________________________________________.

„___” ________________ 2011 р. ___________________ ______________

(підпис) (П.І.п-Б. водія)

Ходатайство о перенесении рассмотрения дела об админ.правонарушении в связи с необходимостью реализации права на юридическую помощь

2011-02-03T21:05:10Z

скачать в формате Word (*.doc)

Інспектору ДПС з обслуговування адміністративної території __________________________________

__________________________________________

(П.І.п-Б. інспектора)

____________________________________________

(П.І.п-Б. водія)

КЛОПОТАННЯ

про перенесення розгляду справи

___.____. 2011 року о ___ год. - ___ хв. інспектором ДПС ____________________ щодо мене було складено протокол серія ___ № ______________ за порушення правил дорожнього руху, передбачених п. _______, за що відповідно до ч. ___ ст._____ КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вказаного протоколу розгляд справи призначено на ___ год. - ___ хв. ___.____. 2011 року, тобто за 10 хвилин після складання протоколу.

Зважаючи на відсутність у мене, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, правової освіти, достатніх для захисту під час розгляду справи правових знань та навичок, вважаю за необхідне реалізувати своє конституційне право на правову допомогу, передбачене ст.59 Конституції України та ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначені положення гарантують мені, як пересічній людині, право звернутися по правову допомогу, а саме за роз’ясненнями, консультаціями, правовим захистом і представництвом, незважаючи на стадію розгляду справи, суб’єктивну позицію уповноваженої особи та його рівень підготовки.

Таке право людини є безумовним і підлягає захисту з боку законів України, зокрема ст.365 Кримінального кодексу України встановлена відповідальність за перевищення службовою особою, в даному разі інспектором ДПС, владних повноважень, що призвело до завдання істотної шкоди, в даному разі до порушення конституційного права людини, права на правову допомогу.

Спираючись на написане мною вище

ПРОШУ:

Розгляд справи за адміністративним протоколом серія ___ № ______________ щодо _________________________ відкласти, а матеріали справи відповідно до ч.2 ст.276 КУпАП передати до Відділу ДАІ за місцем проживання особи, що притягається до відповідальності, а саме до ____________________________________________.

„___” ________________ 2011 р. ___________________ ______________

(підпис) (П.І.п-Б. водія)

Решение Конституционного Суда Украины о разъяснении положении части 1 статьи 14-1 КУоАП

2010-12-24T10:31:19Z

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 141 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху)

м. К и ї в Справа № 1-34/2010
22 грудня 2010 року
№ 23-рп/2010

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича – головуючого,
Бауліна Юрія Васильовича,
Бринцева Василя Дмитровича,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни – доповідача,
Овчаренка В’ячеслава Андрійовича,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 141 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 42, 43 Закону України „Про Конституційний Суд України“ стало конституційне звернення громадянина Багінського Артема Олександровича.
Підставою для розгляду справи відповідно до статті 94 Закону України „Про Конституційний Суд України“ є наявність неоднозначного застосування судами України положень
частини першої статті 141 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб’єкт права на конституційне звернення – громадянин Багінський А.О. – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 141 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс) в контексті вимог до спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, дані яких можуть використовуватися як доказ вини власників (співвласників) транспортних засобів. Багінський А.О. зазначає, що суди загальної юрисдикції за однакових обставин неоднозначно застосовують положення Кодексу щодо використання даних, зафіксованих вказаними технічними засобами, як підстави для притягнення до адміністративної відповідальності власників (співвласників) транспортних засобів в частині належності та допустимості доказів, а це призводить до грубих порушень конституційних прав і свобод громадян, передбачених статтею 29, частиною другою статті 61, статтею 63 Конституції України.
Автор клопотання також наголошує, що положення частини першої статті 141 Кодексу презумують відповідальність власника (співвласника) транспортного засобу за вчинене правопорушення. На його думку, виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.

2. Свої позиції стосовно предмета конституційного звернення висловили Голова Верховної Ради України, Верховний Суд України, Міністерство внутрішніх справ України, науковці Київського національного університету внутрішніх справ, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

3. Конституційний Суд України, розглядаючи порушені у конституційному зверненні питання, виходить з такого.
Виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них (пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України).
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху“ від 24 вересня 2008 року № 586–VІ (далі – Закон) Кодекс було доповнено статтею 141 „Відповідальність власників (співвласників) транспортних засобів“. Частиною першою цієї статті визначено, що „до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів“.
З метою встановлення процедури застосування зазначеної норми Кодекс було також доповнено частиною шостою статті 258, за якою у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Аналіз положень статті 141 Кодексу в системному зв’язку з положеннями статті 258 стосовно фіксації порушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху „працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису“ дає підстави для висновку, що вказані технічні прилади та технічні засоби спеціально створені та призначені саме для фіксації за допомогою властивих їм функцій запису зображення на електронний носій чи світлочутливу плівку фактичних даних (показань) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і є достатніми для визначення суті правопорушення.
Положення частини шостої статті 258 Кодексу тісно пов’язані з положеннями його статті 141 та впливають на прийняття рішення у справі, тому згідно з частиною другою статті 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“ повинні бути перевірені на предмет їх відповідності Конституції України.

4. Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

4.1. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що „обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки“ (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010). Наведені конституційні засади враховуються Конституційним Судом України у процесі перевірки на відповідність Конституції України положень статті 141, частини шостої статті 258 Кодексу.

4.2. Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).
Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб’єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку). Статтею 268 Кодексу встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об’єктивно з’ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

4.3. Конституційний Суд України звертає увагу на те, що перевірена на предмет конституційності стаття 141 Кодексу, яка міститься в Загальній частині Кодексу, встановлює особливості притягнення до адміністративної відповідальності саме власників (співвласників) транспортних засобів, однак безпосередньо не визначає складу правопорушення, а тому не може бути самостійною підставою для притягнення до такої відповідальності. Види правопорушень та процедура притягнення до адміністративної відповідальності визначені в Особливій частині Кодексу. Положення статті 141 Кодексу можуть застосовуватися лише в системному зв’язку з низкою інших статей, идеи для бизнеса передбачених Особливою частиною Кодексу, диспозиції яких у безальтернативній формі визначають суб’єктом, який притягається до відповідальності за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особу, яка винна у вчиненні цього правопорушення, зокрема водія транспортного засобу. За відсутності в статтях Особливої частини Кодексу, які визначають склад адміністративних правопорушень, вказівки на те, що суб’єктами цих правопорушень є власники (співвласники) транспортних засобів, ці суб’єкти можуть притягатися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їхніх діях складу певного адміністративного порушення, інше створює правову невизначеність у встановленні суб’єкта, що притягається до відповідальності в цій сфері.
Словосполучення „власник (співвласник) транспортного засобу“, використане у статті 141 Кодексу, означає, що таким власником (співвласником) може бути як фізична, так і юридична особа (статті 2, 318 Цивільного кодексу України). Конституційний Суд України виходячи з конституційного принципу індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України), правової доктрини, положень Кодексу (статті 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 27, 30, 31, 32 Загальної частини та Особлива частина) та своєї правової позиції, за якою „суб’єктом адміністративної відповідальності є лише фізична особа“ (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі про відповідальність юридичних осіб), вважає, що суб’єктом, який підлягає адміністративній відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є фізична особа.
З наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку про невідповідність вимогам частини другої статті 8, статті 22, частин першої, другої статті 24, частини другої статті 61, статей 62, 64 Конституції України положень статті 141, частини шостої статті 258 Кодексу, що згідно з частиною другою статті 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“ є підставою для визнання їх неконституційними.

5. Відповідно до частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України“ у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення.
Стан правового регулювання притягнення осіб до адміністративної відповідальності, зокрема процедури застосування заходів впливу до порушників у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Конституційний Суд України вважає таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави, а тому рекомендує Верховній Раді України в найкоротші терміни вирішити зазначене питання відповідно до положень Конституції України та з урахуванням цього Рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, частинами першою, другою статті 152, статтею 153 Конституції України, статтями 51, 61, 65, 69, 70, 73, частиною другою статті 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“, Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 141, частину шосту статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Рекомендувати Верховній Раді України привести порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису у відповідність до цього Рішення.

4. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у „Віснику Конституційного Суду України“ та в інших офіційних виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Инструкция по деятельности подразделений дорожно-патрульной службы Госавтоинспекции МВД

2010-06-05T09:04:15Z

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства внутрішніх справ України
від 27 березня 2009 р. N 111

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
26 червня 2009 р. за N 576/16592

ІНСТРУКЦІЯ
з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС

1. Загальні положення

1.1. Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (далі - Інструкція) визначає завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби (далі - підрозділи ДПС), що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, взаємовідносини з учасниками дорожнього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України (далі - ОВС).

1.2. Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року N 341 "Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ", від 17 грудня 2008 року N 1102 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках", від 17 грудня 2008 року N 1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", від 17 грудня 2008 року N 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення".

1.3. Основні терміни, що використовуються в цій Інструкції, мають таке значення:

Аварійна обстановка - порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (далі - ПДР), які примусили інших учасників цього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян;

Аналіз аварійності - комплекс заходів, який щоденно здійснюється керівником підрозділу Державтоінспекції МВС з метою повного обліку всіх видів ДТП на території обслуговування, їх наслідків, установлення основних і супутніх причин скоєння ДТП та негайне їх усунення. Останній складається з табличних форм кількості ДТП за видами, часом, днем тижня, місцем скоєння й причинами скоєння порівняно з аналогічним періодом минулого року (з початку року, за місяцями або кварталами). Аналіз здійснюється в табличній, лінійній (аналізується інформація за видами та місцем скоєння ДТП тільки з початку цього року) або графічній (порівняльний графік) формах;

Дії по "гарячих слідах" - комплекс спільних оперативних заходів працівників Державтоінспекції МВС з представниками інших служб територіальних органів та підрозділів внутрішніх справ упродовж перших двох годин з моменту надходження інформації про злочин, направлених на безпосереднє розкриття злочинів, які скоєні щодо, з використанням або за участю транспортних засобів;

Забезпечення безпеки дорожнього руху - діяльність, спрямована на попередження причин та умов виникнення ДТП, зниження тяжкості їх наслідків;

Контрольно-пропускний пункт - наряд міліції, що виставляється для забезпечення перепускного режиму або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів у визначеному районі (місцевості) під час проведення масових заходів, виникнення стихійних лих, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій;

Маршрут патрулювання - визначена дислокацією ділянка вулично-дорожньої мережі, де нарядом ДПС здійснюється виконання покладених на нього обов'язків;

Наряд дорожньо-патрульної служби (далі - наряд ДПС) - працівники ДПС Державтоінспекції МВС, які виконують покладені на них обов'язки з несення служби на постах і маршрутах патрулювання;

Окремий стройовий підрозділ ДПС - стройовий підрозділ ДПС (група, взвод, рота, батальйон, полк), який підпорядковується відділам (відділенням) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах, управлінням (відділам) Державтоінспекції МВС головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - ГУМВС, УМВС). Не вважається окремим стройовим підрозділом ДПС підрозділ, який входить до складу іншого такого підрозділу;

Перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;

Пост - визначене дислокацією місце несення служби, на якому працівник підрозділу ДПС забезпечує виконання покладених на нього обов'язків;

Розпорядчо-регулювальні дії - дії, які застосовуються з метою усунення перешкод у русі, надання допомоги учасникам руху в місцях тимчасових заторів, у місцях, де трапилося стихійне лихо або ДТП, під час проведення масових та спеціальних заходів, при несправній світлофорній сигналізації тощо. До таких дій належить регулювання руху за допомогою жестів (руками, жезлом) та свистка;

Стаціонарний пост ДПС - місце несення служби нарядами ДПС, яке може бути обладнане спеціальними службовими приміщеннями, оснащене оперативно-технічними і спеціальними засобами, інженерним та іншим обладнанням, а також закріплена за ним територія.

2. Організація діяльності підрозділів ДПС

2.1. Працівники підрозділів ДПС повинні мати необхідну професійну підготовку, високі моральні якості, бути дисциплінованими та пильними, стійко переносити труднощі, пов'язані зі службою, бути ввічливими й тактовними в спілкуванні з громадянами.

2.2. У своїй діяльності працівники підрозділів ДПС керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України та цією Інструкцією.

2.3. Особовий склад підрозділів ДПС підпорядкований управлінням (відділам) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС та входить до складу полків, окремих батальйонів, окремих рот та взводів, секторів, груп. Для забезпечення ескортування, супроводження, патрулювання, а також надання практичної допомоги органам внутрішніх справ під час ускладнення обстановки з аварійністю при управліннях (відділах) Державтоінспекції МВС головних управлінь, управлінь МВС ГУМВС, УМВС або в складі одного з підрозділів ДПС можуть бути створені спеціальні підрозділи.

2.4. Діяльність підрозділів ДПС, надання їм практичної та методичної допомоги організовують та контролюють управління (відділи, сектори, групи) Департаменту Державтоінспекції МВС, ГУМВС, УМВС.

2.5. Підрозділи ДПС забезпечуються матеріально-технічними засобами згідно із встановленими нормами належності.

2.6. Забороняється використовувати особовий склад підрозділів ДПС для виконання завдань, що не входять до кола їх службових обов'язків. Для забезпечення безпеки дорожнього руху можуть залучатися інші працівники Державтоінспекції МВС.

2.7. Підрозділи ДПС взаємодіють з іншими підрозділами ОВС, службами з безпеки дорожнього руху підприємств, установ і організацій всіх форм власності, іншими державними і громадськими організаціями, діяльність яких пов'язана із забезпеченням безпеки дорожнього руху, а також з трудовими колективами і громадськістю.

2.8. За невиконання покладених на них обов'язків і перевищення наданих їм прав працівники підрозділів ДПС несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

3. Завдання та функції підрозділів ДПС

3.1. Нагляд за дорожнім рухом з метою забезпечення його безпеки.

3.2. Забезпечення безпечного й безперебійного руху транспортних засобів.

3.3. Попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху.

3.4. Винесення відповідно до чинного законодавства постанов про адміністративні порушення.

3.5. Забезпечення ефективного використання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

3.6. Контроль за дорожнім рухом, тобто виявлення порушень законодавства, правил, норм і стандартів у сфері забезпечення дорожнього руху.

3.7. Застосування в установленому порядку передбачених законодавством заходів впливу до порушників ПДР.

3.8. Регулювання дорожнього руху, забезпечення організації руху транспортних засобів і пішоходів у місцях проведення аварійно-рятувальних робіт, масових заходів та під час виникнення заторових явищ.

3.9. Виконання невідкладних заходів на місці ДТП, а також ужиття заходів до евакуації людей та надання їм першої медичної допомоги, сприяння в транспортуванні пошкоджених транспортних засобів.

3.10. Здійснення спільно з іншими підрозділами ОВС розшуку транспортних засобів, водії яких зникли з місця скоєння ДТП, та транспортних засобів, які викрадені або якими незаконно заволоділи, в межах території обслуговування під час введення відповідного оперативного плану.

3.11. Супроводження та забезпечення безперешкодного проїзду транспортних засобів, що використовуються для пересування осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, організованих груп дітей, що прямують до місць оздоровлення та у зворотному напрямку, небезпечних, великогабаритних вантажів, а також інших транспортних засобів та вантажів у порядку, визначеному чинним законодавством.

3.12. Забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони громадського порядку під час проведення масових заходів.

3.13. Здійснення заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі тимчасове затримання транспортних засобів і доставлення їх на спеціальні майданчики чи стоянки.

3.14. Облік, аналіз правопорушень та ДТП на території, що обслуговується.

3.15. Надання практичної допомоги учасникам дорожнього руху.

3.16. Контроль за утриманням автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд та залізничних переїздів у безпечному для дорожнього руху стані, обладнанням вулиць і доріг технічними засобами регулювання дорожнього руху.

3.17. Здійснення під час несення служби контролю за виконанням умов та порядку проведення ремонтно-будівельних та інших робіт на вулично-дорожній мережі, залізничних переїздах, а також здійснення невідкладних заходів під час виникнення небезпечних дорожніх умов.

3.18. Участь у попередженні й розкритті злочинів під час нагляду за дорожнім рухом та охорони громадського порядку.

4. Організація взаємодії підрозділів ДПС

4.1. Підрозділи ДПС вирішують поставлені перед ними завдання у взаємодії з іншими підрозділами ОВС, службами з безпеки дорожнього руху підприємств, установ і організацій всіх форм власності, іншими державними і громадськими організаціями, діяльність яких пов'язана із забезпеченням безпеки дорожнього руху, а також з трудовими колективами і громадськістю.

4.2. Організація цієї взаємодії здійснюється шляхом оперативного реагування на правопорушення і злочини, виконання оперативних планів МВС, забезпечення участі в охороні громадського порядку згідно з єдиною дислокацією сил і засобів та внесення пропозицій щодо змін у ній з урахуванням стану аварійності на закріпленій території.

5. Обов'язки посадових осіб щодо керівництва підрозділами ДПС

5.1.Начальники ГУМВС, УМВС та їх заступники відповідають за:

5.1.1. Організацію роботи із забезпечення безпеки дорожнього руху і безаварійності на території обслуговування.

5.1.2. Суворе дотримання законності й дисципліни особовим складом підрозділів ДПС, інших служб міськрайорганів внутрішніх справ.

5.1.3. Ужиття заходів щодо підвищення ролі підрозділів ОВС стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення форм і методів роботи, поліпшення їх матеріально-технічного забезпечення.

5.1.4. Здійснення заходів щодо забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі тимчасове затримання транспортних засобів і доставлення на спеціальні майданчики або стоянки.

5.1.5. Аналіз правопорушень та ДТП на території, що обслуговується.

5.1.6. Контроль за виконанням прийнятих у справах про адміністративні правопорушення рішень, своєчасністю та повнотою сплати штрафів правопорушниками.

5.1.7. Організацію належного прийому та своєчасного розгляду звернень громадян (скарг, заяв, пропозицій тощо) відповідно до чинного законодавства.

5.2. Начальники управлінь (відділів) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС та їх заступники:

5.2.1. Відповідають за організацію роботи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху і стану аварійності на території обслуговування; комплектування, навчання і виховання особового складу підрозділів ДПС; використання працівників підрозділів ДПС за прямим призначенням, суворе дотримання норм виставлення особового складу відповідно до цієї Інструкції, дотримання дисципліни, законності, правил носіння форменого одягу та спорядження; матеріально-технічне забезпечення, ефективне застосування спеціальних технічних засобів та своєчасність їх метрологічної повірки, своєчасну і повну виплату грошового утримання.

5.2.2. Здійснюють за узгодженням з керівництвом МВС, ГУМВС, УМВС маневрування силами і засобами, вносять пропозиції щодо підвищення їх ефективності. Виходячи з оперативної обстановки на території обслуговування здійснюють загальне керівництво та контроль за діяльністю підрозділів ДПС.

5.2.3. Забезпечують взаємодію підрозділів ДПС з іншими службами й підрозділами ОВС, державними органами та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, трудовими колективами і громадянами.

5.2.4. Організовують та здійснюють контроль за несенням служби особовим складом, утриманням у належному стані, експлуатацією та зберіганням транспортних і спеціальних технічних засобів; оцінюють роботу підлеглих стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху та вживають заходів щодо підвищення її ефективності.

5.2.5. Організовують здійснення заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі тимчасове затримання транспортних засобів і доставлення на спеціальні майданчики або стоянки.

5.2.6. Відповідають за якісний та дійсний аналіз правопорушень та ДТП на території, що обслуговується.

5.2.7. Організовують взаємодію із органами судової влади та органами державної виконавчої служби.

5.2.8. Контролюють виконання прийнятих у справах про адміністративні правопорушення рішень, своєчасність та повноту сплати штрафів правопорушниками.

5.2.9. Організовують облік та аналіз діяльності підрозділів ДПС, уживають заходів до її вдосконалення, про що інформують керівництво ГУМВС, УМВС та Департаменту Державтоінспекції МВС.

5.2.10. Забезпечують узагальнення та впровадження передового досвіду роботи підрозділів ДПС з нагляду за дорожнім рухом, удосконалення її форм і методів.

5.2.11. Піклуються про задоволення побутових та інших потреб працівників ДПС.

5.2.12. Організовують особистий прийом та своєчасний розгляд звернень громадян (скарг, заяв, пропозицій тощо) відповідно до чинного законодавства.

5.3. Командир стройового підрозділу ДПС та його заступники персонально відповідають за:

5.3.1. Стан аварійності на території обслуговування.

5.3.2. Ефективне використання сил та засобів підпорядкованого підрозділу.

5.3.3. Розподіл функціональних обов'язків між своїми заступниками та іншими працівниками підрозділу.

5.3.4. Оперативне реагування на зміни в дорожній обстановці.

5.3.5. Належне виконання функціональних обов'язків підлеглим особовим складом.

5.3.6. Щоденну готовність особового складу до виконання завдань із забезпечення безпеки дорожнього руху.

5.3.7. Комплектування стройового підрозділу ДПС.

5.3.8. Організацію службової, бойової та фізичної підготовки підлеглих.

5.3.9. Матеріально-технічне забезпечення діяльності підрозділу.

5.3.10. Організацію та дотримання в підрозділі режиму секретності.

5.3.11. Дотримання особовим складом вимог чинного законодавства і службової дисципліни.

5.3.12. Організацію контролю за несенням служби особовим складом (перевірка несення служби здійснюється не менше двох разів на робочу зміну).

5.3.13. Виконання розроблених (затверджених) планів.

5.3.14. Вивчення та аналіз стану аварійності на закріпленій території.

5.3.15. Здійснення заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі тимчасове затримання транспортних засобів і доставлення на спеціальні майданчики або стоянки.

5.3.16. Ужиття необхідних заходів щодо оперативного маневрування підпорядкованими силами й засобами.

5.3.17. Забезпечення обов'язкових (розрахункових) норм виставлення нарядів для несення служби.

5.3.18. Розроблення графіків несення служби особовим складом та відпусток.

5.3.19. Загальне керівництво силами та засобами підрозділу під час проведення режимних заходів та на маршрутах руху осіб, відносно яких здійснюється державна охорона.

5.3.20. Організацію керування силами й засобами стройового підрозділу, забезпечення їх взаємодії з іншими службами і підрозділами ОВС.

5.3.21. Використання особового складу відповідно до службових обов'язків.

5.3.22. Проведення інструктажів і розводів особового складу перед заступанням на службу з поставленням кожному працівникові конкретних завдань відповідно до оперативної обстановки і в першу чергу - стану аварійності.

5.3.23. Прийом та аналіз результатів роботи особового складу.

5.3.24. Дотримання чинного законодавства при складанні адміністративних матеріалів підлеглими.

5.3.25. Роботу особового складу по "гарячих слідах" з розшуку водіїв, які зникли з місця ДТП, та транспортних засобів, якими незаконно заволоділи.

5.3.26. Вжиття заходів по нормалізації дорожнього руху під час виникнення у ньому перешкод, у тому числі й заторів.

5.3.27. Проведення занять зі службової та бойової підготовки, ужиття заходів щодо прищеплення навичок високої культури особовому складу.

5.3.28. Збереження та раціональну експлуатацію спеціальних технічних і транспортних засобів, озброєння, проведення періодичних перевірок (у тому числі метрологічних) наявності, технічного стану, порядку використання технічних засобів та озброєння.

5.3.29. Надання об'єктивної оцінки проведеної роботи кожним працівником служби і підрозділу в цілому, щомісячне проведення наради з підведення її підсумків на рівні взводу та не рідше одного разу на квартал на рівні батальйону.

5.3.30. Взаємодію із органами судової влади та органами державної виконавчої служби.

5.4.Старший інспектор дорожньо-патрульної служби є безпосереднім начальником для інспекторського складу підрозділу ДПС:

5.4.1. Відповідає за стан аварійності на закріпленій території, порядок несення служби інспекторами, їх бойову та службову підготовку.

5.4.2. Бере безпосередню участь у несенні служби та забезпеченні безпеки дорожнього руху і належного громадського порядку на території обслуговування.

5.4.3. Досконало володіє оперативною обстановкою, інформацією про стан аварійності на закріпленій території.

5.4.4. Керує службою підпорядкованих йому нарядів ДПС, організовує взаємодію між ними, проводить заміну для прийняття їжі та відпочинку, вносить зміни у розстановку нарядів ДПС у зв'язку з обстановкою, яка склалась.

5.4.5. Здійснює контроль за несенням служби особовим складом та веденням службової документації, вживає заходів щодо усунення виявлених недоліків. Не допускає порушень законності, контролює її дотримання іншими працівниками підрозділів ДПС.

5.4.6. Організовує своєчасне отримання інспекторами дорожньо-патрульної служби озброєння, технічних засобів та технічних приладів, контролює чищення зброї та її здачу в чергову частину.

5.4.7. Здійснює (організовує) своєчасне оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

5.4.8. При введенні оперативних планів "Перехват", "Хвиля" та ін. організовує розстановку сил та засобів підрозділів ДПС відповідно до затверджених дислокацій.

5.5. Старший змінипід час несення служби (за відсутності командира) відповідає за:

5.5.1. Здійснення заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, виявлення та документування порушень у сфері безпеки дорожнього руху.

5.5.2. Дотримання особовим складом вимог цієї Інструкції та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Державтоінспекції МВС, знання особовим складом характеристик, задач та особливостей маршруту або поста патрулювання, оперативну обстановку й стан аварійності на них.

5.5.3. Керування підпорядкованими йому нарядами ДПС, організацію їх взаємодії, проведення у разі необхідності замін окремих нарядів для прийняття їжі, відпочинку, у разі хвороби, інших передбачених цією Інструкцією випадках.

5.5.4. Негайне внесення змін або доповнень в розстановку нарядів ДПС у разі ускладнення оперативної обстановки або інших випадках, які направлені на забезпечення безпечних умов дорожнього руху на території обслуговування.

5.5.5. Контроль за несенням служби особовим складом, який йому підпорядковується, правильністю ведення ним службової документації та негайне усунення виявлених недоліків.

5.5.6. Своєчасне отримання працівниками підпорядкованих нарядів ДПС табельної вогнепальної зброї, спеціальних засобів захисту (активного, пасивного), необхідної екіпірування, технічних приладів та технічних засобів, службової документації, правомірність їх застосування та використання.

5.5.7. Вжиття спільно з командиром підрозділу ДПС заходів щодо безумовного додержання підлеглими законності та службової дисципліни.

5.5.8. Належне виконання функцій підпорядкованих працівників підрозділів ДПС по розшуку викрадених транспортних засобів, водіїв, які зникли з місць ДТП, попередження та розкриття злочинів.

5.5.9. Дотримання заходів особистої безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю та недопущення їх порушень підлеглими.

5.5.10. Перебування на службі в установленій формі одягу, охайному зовнішньому вигляді.

5.5.11. Заповнення належним чином службової документації, в тому числі й суворого обліку.

5.5.12. Безпосереднє здійснення профілактичної роботи з попередження порушень ПДР та профілактику ДТП на території обслуговування.

5.5.13. Приймання заяв і повідомлень від громадян та негайне реагування на них в межах компетенції служби.

5.5.14. Організацію та контроль якості оформлення матеріалів ДТП.

5.5.15. Забезпечення в межах території обслуговування безпечного та безперешкодного руху транспортних засобів з посадовими особами, щодо яких здійснюється державна охорона.

6. Обов'язки працівників підрозділів ДПС

6.1. Працівник підрозділу ДПС під час несення служби зобов'язаний:

6.2. Досконало знати ПДР, цю Інструкцію, інші нормативно-правові акти у сфері безпеки дорожнього руху та свої функціональні обов'язки.

6.3. Перебувати на визначеному місці несення служби відповідно до дислокації.

6.4. Постійно контролювати безперебійність радіозв'язку, а в разі його відсутності негайно вживати всіх можливих заходів щодо інформування про це чергової частини або безпосереднього керівника (командира).

6.5. Дотримуватись встановленого порядку носіння форменого одягу, знаків розрізнення та відомчих нагород.

6.6. Постійно утримувати у належному стані спеціальні засоби захисту, елементи екіпірування, транспортні засоби та їх обладнання, технічні засоби та технічні прилади, які використовуються для фіксації правопорушень, засоби зв'язку, медичне устаткування для надання першої медичної допомоги учасникам дорожнього руху.

6.7. Організовувати безпечний та безперешкодний дорожній рух.

6.8. Знати дислокацію найближчих нарядів міліції та систему зв'язку з ними.

6.9. Знати оперативну обстановку, що доводиться на інструктажах, насамперед стан аварійності та злочинності на території обслуговування.

6.10. Постійно контролювати дотримання учасниками дорожнього руху правил, норм і стандартів, діючих у сфері безпеки дорожнього руху.

6.11. Попереджувати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу.

6.12. За наявності інформації попереджати водіїв про небезпеку, яка виникла на шляху їх руху і яку вони не в змозі своєчасно виявити.

6.13. Надавати у межах компетенції допомогу учасникам дорожнього руху.

6.14. Регулювати дорожній рух, у тому числі з використанням жестів.

6.15. Проводити невідкладні заходи на місці ДТП, зокрема з надання першої медичної допомоги постраждалим від ДТП та з охорони місця ДТП до прибуття слідчо-оперативної групи.

6.16. Кваліфіковано з'ясовувати обставини, які призводять до скоєння ДТП.

6.17. Для нормалізації дорожнього руху надавати допомогу слідчо-оперативній групі ОВС та громадянам в прибиранні пошкоджених транспортних засобів з проїзної частини дороги.

6.18. Надавати допомогу в безперешкодному проїзді транспортних засобів оперативних та аварійно-рятувальних служб у райони аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих, інших надзвичайних подій.

6.19. Виявляти й затримувати транспортні засоби, що перебувають у розшуку або використовуються в протиправних цілях, та водіїв, що зникли з місця скоєння ДТП.

6.20. Контролювати наявність у водіїв документів, передбачених ПДР.

6.21. Контролювати утримання в справному і безпечному для руху стані вулиць, доріг і дорожніх споруд та їх освітленість.

6.22. Здійснювати контроль за виконанням умов забезпечення безпеки дорожнього руху при проведенні на вулицях і дорогах ремонтно-будівельних та інших робіт.

6.23. При отриманні інформації про злочин негайно доповідати про це черговому або безпосередньому начальникові і діяти за їх рішеннями.

6.24. Під час отримання інформації від громадян про злочин установлювати всі необхідні дані про особу, що звернулася, конкретне місце злочину, ким і проти кого він скоєний чи готується та іншу інформацію, що має значення для розкриття злочину, про що доповідати черговому територіального ОВС. У подальшому до прибуття слідчо-оперативної групи у межах компетенції організовувати роботу з розкриття злочину по "гарячих слідах" та здійснювати охорону місця злочину.

6.25. Бути культурним і ввічливим у спілкуванні з громадянами, неухильно дотримуватися законності та не допускати її порушень іншими працівниками.

6.26. Під час керування патрульним автомобілем (автобусом, мотоциклом) бути прикладом для інших учасників дорожнього руху в частині дотримання ПДР.

6.27. Після закінчення несення служби доповідати безпосередньому начальникові про результати роботи.

6.28. Після прибуття на маршрут патрулювання або пост працівник підрозділу ДПС отримує від працівника, якого він змінює, інформацію про скоєні пригоди, дорожні роботи, що проводяться, стан спеціальних технічних засобів, а також інші відомості, які мають пряме відношення до несення служби. Вживає заходів по документуванню порушень ПДР його учасниками, у першу чергу порушень, які є причинами ДТП на ввіреному маршруті, посту.

Якщо в попередню зміну нагляд за дорожнім рухом на цьому маршруті (посту) не здійснювався, працівник підрозділу ДПС в обов'язковому порядку перевіряє справність технічних засобів регулювання, засобів зв'язку, стан доріг, умови проведення на них ремонтно-будівельних та інших робіт.

Про прийняття маршруту патрулювання (поста) і виявлені недоліки працівник підрозділу ДПС доповідає командирові або відповідальному по підрозділу ДПС.

6.29. Під час несення служби працівник підрозділу ДПС повинен вжити заходів до усунення перешкод у русі, звільнення проїзної частини від транспортних засобів, що створюють перешкоду на маршруті патрулювання, особливо тих, що стоять темної пори доби і в умовах недостатньої видимості поза населеними пунктами.

6.30. У разі виникнення заторів, перешкод у русі транспорту негайно вживати заходів по встановленню їх причин та нормалізації дорожнього руху, у тому числі шляхом ручного регулювання.

6.31. Під час несення служби нарядом у складі двох і більше працівників підрозділу ДПС призначається старший наряду.

6.32.Старший наряду ДПС забезпечує керівництво діяльністю наряду ДПС та несе персональну відповідальність за його дії в період несення служби і зобов'язаний:

6.32.1. Організовувати роботу працівників підрозділу ДПС у складі наряду, доповідати командирові, черговому про необхідність внесення змін у розстановку сил і порядок несення служби залежно від обстановки, яка склалася.

6.32.2. Постійно здійснювати керівництво і контроль за несенням служби працівниками наряду ДПС.

6.32.3. Здійснювати перевірку правильності ведення службової документації, якості оформлення адміністративних матеріалів, матеріалів ДТП, уживати заходів до усунення недоліків.

6.32.4. Забезпечувати ефективне використання технічних приладів та засобів контролю за дотриманням водіями ПДР, ввіреного автомототранспорту.

6.32.5. Під час службової діяльності дотримуватись законності, не допускати її порушень іншими працівниками.

7. Права працівників підрозділів ДПС

7.1. Вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи примусу, передбачені Законом України "Про міліцію".

7.2. Перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху.

7.3. Зупиняти транспортні засоби в разі порушення ПДР, наявних ознак, які свідчать про їх технічну несправність або забруднення ними навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою. Оглядати транспортні засоби, перевіряти у водіїв документи на право користування і керування ними, дорожні (маршрутні) листи, наявність страхового поліса (сертифіката) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у разі спільних з іншими службами ОВС заходів - відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним та іншим документам. Перевіряти транспортні засоби за базами даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем Державтоінспекції МВС і в передбачених законодавством випадках доставляти ці транспортні засоби, документи та вантажі до територіальних ОВС для прийняття рішення згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

7.4. Обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспортних засобів і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг.

7.5. Забезпечувати направлення на медичний огляд водіїв за наявності підстав вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, та проводити огляд особи на стан сп'яніння із застосуванням дозволених МОЗ та Держспоживстандартом технічних засобів та приладів (у тому числі засобів тест-контролю), затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, забороняти експлуатацію транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або за допомогою евакуаторів і примусового доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, тимчасово вилучати посвідчення водія транспортного засобу, талон про проходження державного технічного огляду та ліцензійну картку на транспортний засіб.

7.6. Використовувати технічні засоби та технічні прилади для виявлення та фіксації порушень ПДР. Отримані фактичні дані направляти за належністю чи використовувати при складанні адміністративних матеріалів.

7.7. Складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Здійснювати в установленому законодавством порядку особистий огляд, перевірку речей, транспортного засобу і вантажу, вилучення речей і документів, адміністративне затримання.

7.8. Вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних робіт та інших заходів на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, якщо при цьому не дотримуються вимоги із забезпечення безпеки дорожнього руху.

7.9. При проведенні спеціальних заходів із супроводження посадових осіб, відносно яких здійснюється державна охорона, до їх закінчення припиняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт.

7.10. Забороняти експлуатацію транспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів, без ліцензії, що не пройшли державного технічного огляду, не мають номерних знаків, у конструкцію яких внесені зміни без відповідного дозволу, мають знищені, змінені або підроблені ідентифікаційні номери вузлів і агрегатів або державні реєстраційні номерні знаки, а також ідентифікаційні номери вузлів і агрегатів, які не відповідають записам у реєстраційних документах транспортного засобу.

7.11. Затримувати і доставляти в установленому законодавством порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках.

7.12. Вилучати в громадян та службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обігу, а також документи з ознаками підробки, що стосуються сфери безпеки дорожнього руху, з подальшою їх передачею за призначенням в установленому порядку.

7.13. Використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставлення до лікувальних закладів осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, або для доставлення правопорушників до підрозділу міліції.

7.14. Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно. Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України.

7.15. Застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію".

8. Обліково-аналітична робота підрозділів ДПС

8.1. Обліку й аналізу підлягають:

8.1.1. ДТП на території обслуговування незалежно від наслідків, що настали, і заходи з їх попередження.

8.1.2. Злочини, пов'язані з використанням транспортних засобів та якими незаконно заволоділи.

8.1.3. Адміністративна практика.

8.1.4. Стан дисципліни і дотримання законності в діяльності працівників підрозділів ДПС.

8.2. Відомості про ДТП реєструються в журналі обліку дорожньо-транспортних пригод (додаток 1).

8.3. При використанні електронно-обчислювальної техніки відомості про ДТП також повинні бути систематизовані у відповідній базі даних.

8.4. Журнал обліку ДТП ведеться в черговій частині. Там, де чергова частина штатом не передбачена, ведення журналу обліку ДТП здійснюється працівником, на якого покладено виконання цих обов'язків.

8.5. Організація обліково-аналітичної роботи покладається на начальників управлінь (відділів) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС, відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах, командирів стройових підрозділів та їх заступників.

8.6. Безпосередньо облік і аналіз здійснюються працівниками, на яких згідно з функціональними обов'язками покладено виконання цієї роботи.

8.7. Заповнення журналу обліку роботи по нагляду за дорожнім рухом (додаток 2) здійснюється командиром взводу.

9. Планування роботи підрозділів ДПС

9.1. Планування роботи:

9.1.1. Діяльність підрозділів ДПС здійснюється згідно з квартальними планами, які складаються в установленому в підрозділах внутрішніх справ порядку командирами підрозділів ДПС з урахуванням аналізу і прогнозування оперативної обстановки, наявності сил і засобів.

9.1.2. Плани роботи затверджуються начальниками управлінь (відділів) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС. За їх погодженням до плану можуть вноситися зміни та доповнення.

9.1.3. Доведення плану роботи до його безпосередніх виконавців здійснюється шляхом проведення спеціальних інструктивних нарад особового складу, спеціальних занять з найбільш важливих питань плану, надіслання виконавцям витягів з плану роботи, а також доведення деяких заходів до виконавців в індивідуальному порядку.

9.1.4. Результати виконання плану роботи в цілому після завершення планового періоду розглядаються на оперативних нарадах командиром підрозділу.

9.1.5. За результатами виконання плану роботи складається звіт (довідка), який доповідається керівникові, що його затвердив.

9.2. Виконання кожного пункту плану роботи підтверджується відповідним документом (рапортом, довідкою).

За організацію і здійснення контролю виконання планових заходів, своєчасність надання, повноту і достовірність відомостей про їх виконання персонально відповідає керівник підрозділу ДПС (особа, яка виконує його обов'язки).

10. Розстановка сил та засобів підрозділів ДПС

10.1. Організація служби підрозділів ДПС здійснюється виходячи з наявності сил і засобів, з урахуванням місць концентрації ДТП на території обслуговування, протяжності автомобільних доріг, вулиць і особливостей руху ними, наявності технічних засобів та приладів фіксації порушень ПДР, технічних приладів регулювання дорожнього руху, інтенсивності руху транспортних засобів і пішоходів, часу доби, дня тижня, пори року.

10.2. Розстановка сил і засобів підрозділів ДПС здійснюється на підставі дислокації маршрутів патрулювання і постів (додаток 3), яка розробляється з урахуванням обов'язкових норм щоденного виставлення нарядів ДПС та виходу на лінію патрульних автомобілів і мотоциклів.

10.3. Дислокація включає в себе: визначену ділянку дорожньо-шляхової мережі, оцінку оперативної обстановки, перелік постів і маршрутів патрулювання, у тому числі додаткових, які підлягають закриттю в період ускладнення оперативної обстановки, види нарядів ДПС (піший, у складі автопатруля), порядок взаємодії і зв'язку між ними та іншу необхідну інформацію (місця розташування і телефони закладів охорони здоров'я, ОВС, станцій технічного обслуговування, організованих стоянок та інших об'єктів сервісу).

10.4. Дислокація маршрутів патрулювання і постів підрозділів ДПС розробляється командиром окремого стройового підрозділу в межах території, що обслуговується, на основі аналізу аварійності за місцями, днями, часом доби скоєння ДТП і з урахуванням інтенсивності руху, з обов'язковим погодженням начальником ОВС, затверджується керівником управління (відділу) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС і підлягає перегляду не менше одного разу на квартал. У разі необхідності дислокація переглядається негайно.

10.5. Дислокація маршрутів патрулювання і постів підрозділів ДПС є складовою частиною єдиної дислокації по охороні громадського порядку.

10.6. На кожний маршрут патрулювання (пост) складається картка маршруту патрулювання, поста (додаток 4). Один примірник картки зберігається у відділах (відділеннях) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах, другий видається старшому наряду ДПС на час несення служби.

10.7. Кількість маршрутів патрулювання і постів у дислокації може перевищувати розраховане за обов'язковими нормами виставлення нарядів ДПС. У таких випадках вони поділяються на ті, що підлягають обов'язковому закриттю, і ті, що закриваються залежно від оперативної обстановки, яка складається протягом днів тижня або часу доби.

10.8. Обов'язкові норми щоденного виставлення працівників підрозділів ДПС для забезпечення безпеки дорожнього руху встановлюються виходячи із наявної чисельності особового складу, з урахуванням коефіцієнта виставлення, який дорівнює 1,88 для маршрутів патрулювання і постів, які підлягають обов'язковому перекриттю на термін 8 годин у зміну.

10.9. Якщо маршрути патрулювання, постів закриваються зміною, що перевищує 8 годин, то на кожну наступну годину коефіцієнт збільшується на 0,25.

10.10. У разі якщо на території обслуговування здійснюються заходи, які потребують значного збільшення кількості нарядів ДПС за рахунок залучення до служби особового складу в дні його щотижневого відпочинку і у святкові дні, для компенсації вихідних днів командири стройових підрозділів можуть у наступні дні скоротити обов'язкові норми щоденного виставлення нарядів, але не більш як на 50 % від визначеної норми виставлення.

10.11. Норма виходу патрульних автомобілів і мотоциклів визначається залежно від необхідності забезпечення перекриття території обслуговування рухомими нарядами ДПС, їх наявності та технічного стану. Для виконання завдань по забезпеченню безпеки дорожнього руху підрозділами ДПС можуть використовуватись службові транспортні засоби без кольорографічного пофарбування. Норма забезпечення підрозділів ДПС такими автомобілями встановлюється у співвідношенні 1/10 (з кольорографічним пофарбуванням).

10.12. Дислокація маршрутів патрулювання і постів розробляється командиром стройового підрозділу на 1 добу і затверджується керівником управління (відділу) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС, відділу (відділення) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах. У разі необхідності вносяться зміни, про що повідомляється чергова частина.

10.13. Робоча зміна нарядів ДПС не повинна перевищувати 8 годин. У разі службової необхідності тривалість робочого часу працівників підрозділів ДПС наказом начальника ГУМВС, УМВС може бути збільшена до 12 годин (дія такого наказу не повинна перевищувати 30 діб).

10.14. Режим роботи особового складу підрозділу ДПС встановлюється за щомісячним графіком, який затверджується командиром підрозділу ДПС. У графіку вказуються дні й години несення служби кожним працівником та їх вихідні дні.

11. Організація оперативного керування силами та засобами підрозділів ДПС

11.1. Оперативне управління силами і засобами стройових підрозділів ДПС здійснюють чергові частини управлінь (відділів) Державтоінспекції МВС, що перебувають в оперативному підпорядкуванні чергових частин ГУМВС, УМВС та Департаменту Державтоінспекції МВС.

11.2. Роботу чергової частини організовує начальник управління (відділу) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС, а в разі його відсутності - особа, що виконує його обов'язки. Затвердження графіка несення служби, установлення порядку підміни осіб добового наряду, їх відсторонення в разі потреби від чергування здійснюються начальником управління (відділу) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС або особою, що виконує його обов'язки.

11.3. Наряди чергових частин управлінь (відділів) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС керуються чинним законодавством України у сфері дорожнього руху, охорони громадського порядку, запобігання злочинам та їх розкриття, а також цією Інструкцією.

11.4. На чергову частину управління (відділу) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС покладаються такі завдання:

11.4.1. Збір, оброблення та узагальнення інформації про стан безпеки дорожнього руху на території, що обслуговується, та своєчасне інформування керівництва управління (відділу) Державтоінспекції МВС ГУМВС та Департаменту Державтоінспекції МВС.

Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затверджена наказом МВС від 14 квітня 2004 року N 400, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 6 травня 2004 року за N 571/9170.

11.4.2. Оперативне керування силами і засобами підрозділів Державтоінспекції МВС з метою забезпечення безперебійного та безпечного дорожнього руху, регулювання руху транспортних потоків, ліквідації заторів у русі, контролю за виконанням правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

11.4.3. Організаційні заходи щодо забезпечення безпечного та безперешкодного проїзду автомобілів з посадовими особами, стосовно яких здійснюється державна охорона, супроводження небезпечного вантажу, делегацій, а також відстеження ситуації під час планування та проведення масових заходів на території обслуговування, контроль виїзду та пересування організованих груп людей, що рухаються до інших регіонів держави. Термінова підготовка та передача інформації по вказаних заходах до чергових частин ГУМВС, УМВС та Департаменту Державтоінспекції МВС.

11.4.4. У разі скоєння ДТП, внаслідок якої учасники дорожнього руху не мають змоги повідомити про це рідних чи близьких родичів, чергові Державтоінспекції МВС в обов'язковому порядку інформують родичів про факт ДТП і місцезнаходження учасників дорожнього руху, про що робляться відповідні відмітки (у тому числі ступінь родинних стосунків та час передачі інформації) у журналі записів чергового та на роздруківці фабул ДТП.

11.4.5. Приймання та передача повідомлень і заяв про ДТП, злочини й інші правопорушення до чергових частин територіальних ОВС.

11.4.6. Оперативне забезпечення розкриття злочинів по "гарячих слідах".

11.4.7. Здійснення організаційних заходів, пов'язаних з виїздом на місця ДТП для оформлення і проведення невідкладних дій, а також ужиття заходів щодо ліквідації наслідків цих ДТП.

11.4.8. Організація розшуку і затримання транспортних засобів, якими незаконно заволоділи, та транспортних засобів, водії яких зникли з місця скоєння ДТП.

11.4.9. Організація взаємодії нарядів стройових підрозділів ДПС з іншими службами і підрозділами ОВС.

11.4.10. Видача особовому складу і приймання від нього озброєння, оперативно-технічних і спеціальних засобів, іншого майна та забезпечення їх зберігання у спеціальному приміщенні чергової частини.

11.4.11. Забезпечення дотримання внутрішнього розпорядку, охорона адмінбудівлі та території підрозділу Державтоінспекції МВС, контроль за дотриманням правил пожежної безпеки і санітарних норм.

11.4.12. Здійснення інформаційно-довідкової роботи.

11.4.13. Приймання заяв від громадян за відсутності керівництва підрозділу, видача на їх прохання книги скарг і пропозицій.

11.4.14. Організація оповіщення та збору особового складу підрозділів Державтоінспекції МВС.

11.5. Черговий по управлінню (відділу) Державтоінспекції МВС у разі надходження інформації від міськрайвідділів внутрішніх справ:

11.5.1. Фіксує надану інформацію в журналі для записів чергового або в журналі реєстрації інформації про злочин (далі - ЖРПЗ) та виконує свої функції по реагуванню на неї відповідно до змісту отриманої інформації доповідає керівництву управління (відділу) Державтоінспекції МВС, направляє наряд ДПС на місце пригоди, передає інформацію до чергової частини міськрайоргану за територіальністю, відслідковує своєчасне надходження каналами електронної пошти та телетайпом відповідних телеграм тощо.

11.5.2. Організовує виїзд працівників Державтоінспекції МВС на місця скоєння ДТП, в тому числі з тяжкими наслідками або таких, що призвели до значного забруднення навколишнього природного середовища, інших пригод та подій, що можуть мати громадський резонанс.

11.6. У випадках ненадання інформації з міськрайвідділів внутрішніх справ про ДТП, інші події, що стосуються безпеки дорожнього руху, несвоєчасного направлення відповідних телеграм черговий управління (відділу) Державтоінспекції МВС доповідає про це черговому ГУМВС, УМВС для вжиття необхідних заходів.

11.7. При забезпеченні супроводження автомобілів з посадовими особами, стосовно яких здійснюється державна охорона, обов'язки начальника чергової частини, старшого інспектора - чергового або його помічника полягають у:

11.7.1. Знанні програми проведення спеціальних заходів у цілому, часу, маршруту проїзду, розрахунку сил і засобів підрозділів Державтоінспекції МВС щодо забезпечення безпечного і безперешкодного проїзду, схеми організації зв'язку, порядку розташування нарядів ДПС та інших відомостей, необхідних для виконання покладених на них обов'язків.

11.7.2. Отриманні в установленому порядку оперативної інформації стосовно проведення спеціальних заходів, її негайній передачі безпосередньому начальникові, іншим посадовим особам, яких ця інформація стосується, реєстрації та фіксуванні її в установленому порядку, доведенні команд до виконавців.

11.7.3. Отриманні від посадових осіб підрозділів Державтоінспекції МВС інформації про стан дорожньої обстановки на маршрутах проїзду, готовність сил і засобів підрозділів Державтоінспекції МВС до виконання поставлених завдань.

11.7.4. Здійсненні контролю за дисципліною радіообміну, фіксуванні порушень.

11.7.5. Інформуванні нарядів про вихід, проходження кортежу, зміни в маршруті руху та інші відомості. Негайній доповіді відповідальному за загальне керівництво силами і засобами підрозділів Державтоінспекції МВС, відповідальному за організацію взаємодії підрозділів Державтоінспекції МВС, які задіяні на забезпечення спеціальних заходів, про виникнення нештатних ситуацій на маршрутах пересування.

11.8. Для забезпечення ефективної роботи, координації дій у стройових підрозділах ДПС організовується функціонування чергових частин із розміщенням у них стаціонарних радіостанцій, які відповідно до технічних характеристик повинні забезпечувати якісний зв'язок по всій території обслуговування. Табельна вогнепальна зброя, спеціальні засоби та інше майно, закріплене за особовим складом підрозділу, може зберігатися у спеціальному приміщенні цієї чергової частини відповідно до чинного законодавства України.

11.9. У разі відсутності радіозв'язку (відсутність покриття, вихід з ладу радіостанції) працівник підрозділу ДПС негайно доповідає про це черговому (командиру підрозділу) у телефонному режимі з подальшим виходом на зв'язок кожні 30 хвилин для міської місцевості та кожну годину для сільської місцевості.

12. Підготовка та інструктаж нарядів ДПС

12.1. Підготовка, інструктаж і розвід нарядів ДПС здійснюються відповідно до вимог нормативно-правових актів МВС.

12.2. Інструктаж нарядів здійснюється у визначеному командиром підрозділу ДПС місці, як правило, у спеціально обладнаному приміщенні (навчальному класі).

12.3. Особи, призначені в наряд ДПС для несення служби, прибувають до підрозділу не пізніше ніж за 30 хвилин до початку інструктажу та доповідають про прибуття і готовність до несення служби своєму командирові.

12.4. Працівники підрозділів ДПС, які заступають у наряд ДПС, повинні знати:

заходи особистої безпеки під час поводження з табельною вогнепальною зброєю;

підстави застосування табельної вогнепальної зброї, спеціальних засобів та фізичної сили;

оперативну обстановку на закріпленій території;

розстановку нарядів ДПС на території обслуговування підрозділу, характеристику маршрутів патрулювання та умови несення служби на них, позивні або контактні телефони нарядів, які несуть службу на суміжних постах (маршрутах);

вимоги законодавства, яке регламентує діяльність Державтоінспекції МВС;

складові частини, технічні характеристики та порядок використання технічних засобів та технічних приладів, які застосовуються для виявлення порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху.

12.5. Працівники підрозділів ДПС, які заступають у наряд ДПС, повинні мати: охайний зовнішній вигляд; справне спорядження; єдиний формений одяг за сезоном; світловідбиваюче екіпірування; нагрудний знак; табельну вогнепальну зброю; жезл та інші спеціальні технічні засоби; список транспортних засобів, оголошених у розшук за останню добу, із зазначенням марки, державного реєстраційного номера, кольору, ідентифікаційного номера кузова, шасі (рами), особливих прикмет; словесні портрети, фотографії (фотороботи) осіб, які розшукуються; картку маршруту патрулювання, поста (додаток 4); відомість обліку роботи по нагляду за дорожнім рухом (додаток 5); службове та водійське посвідчення; бланки протоколів про адміністративне правопорушення, тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами та інших необхідних процесуальних документів; авторучку, олівець, лінійку (рулетку), записну книжку, свисток, кишеньковий ліхтарик; ПДР; витяг з Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосується безпеки дорожнього руху, службову сумку або планшет.

12.6. Інструктаж заступаючого на службу наряду ДПС проводить командир підрозділу ДПС або його заступник, про що робиться відмітка в книзі постових відомостей (додаток 6).

До проведення інструктажу можуть залучатись працівники інших служб та підрозділів ОВС.

12.7. Тривалість інструктажу не повинна перевищувати 30 хвилин.

12.8. Посадові особи Державтоінспекції МВС під час проведення інструктажу повинні:

12.8.1. Переконатися в готовності інспекторського складу підрозділів ДПС до несення служби, справності службових транспортних засобів, технічних засобів та приладів, вжити заходів до усунення недоліків.

12.8.2. Вибірково перевірити знання інспекторським складом підрозділів ДПС своїх прав та обов'язків, вимог законодавчих актів України, нормативно-правових актів МВС України, правил застосування і використання вогнепальної зброї, технічних засобів та приладів, заходів особистої безпеки.

12.8.3. Інформувати працівників підрозділів ДПС про стан аварійності та оперативної обстановки на території обслуговування.

12.8.4. Інформувати інспекторський склад підрозділів ДПС про розташування місць концентрації ДТП, причини їх скоєння (дорожні умови, порушення ПДР, стан проїзної частини тощо).

12.8.5. Інформувати інспекторський склад підрозділів ДПС про результати роботи, а також обставини порушення законності і порядку несення служби за минулу добу та інші надзвичайні події.

12.8.6. Роз'яснити порядок здійснення зміни нарядів ДПС, зв'язку та взаємодії з іншими службами ОВС у разі виникнення нештатної ситуації.

12.8.7. Попередити про недопущення порушень законності, службової дисципліни.

12.8.8. Звернути увагу працівників на необхідність увічливого, уважного ставлення до учасників дорожнього руху. Зобов'язати їх при несенні служби неухильно виконувати вимоги ПДР і заходи особистої безпеки.

12.8.9. Здійснити розстановку нарядів, призначити старших нарядів ДПС.

12.8.10. Оголосити пости і маршрути патрулювання з визначенням конкретного завдання та видати маршрутні картки.

12.9. Інструктаж завершується наказом про заступлення нарядів ДПС на службу по забезпеченню безпеки дорожнього руху та охороні громадського порядку.

13. Організація та порядок несення дорожньо-патрульної служби

13.1. Основними формами несення служби є:

13.1.1. Патрулювання на транспортних засобах.

13.1.2. Піше патрулювання.

13.1.3. Несення служби на постах (у тому числі стаціонарних).

13.1.4. Здійснення регулювально-розпорядчих дій.

13.1.5. Супроводження транспортних засобів та ескортування посадових осіб, відносно яких здійснюється державна охорона.

13.1.6. Супроводження транспортних засобів або їх колон (5 і більше одиниць), організованих груп дітей, небезпечних, великовагових або великогабаритних вантажів.

13.2. Нагляд за дорожнім рухом з використанням транспортних засобів та без такого може здійснюватися відкритим, прихованим чи змішаним способами.

Відкритий нагляд здійснюється працівниками підрозділів ДПС при пішому патрулюванні, а також на службових транспортних засобах (автомобілях, автобусах, мотоциклах), які мають спеціальне кольорографічне пофарбування.

Прихований нагляд здійснюється працівниками Державтоінспекції МВС на службових транспортних засобах (автомобілях) без спеціального кольорографічного пофарбування та розпізнавальних знаків.

Змішаний нагляд здійснюється одночасно на декількох службових транспортних засобах (автомобілях, автобусах, мотоциклах), з яких щонайменше один повинен мати спеціальне, а решта - звичайне пофарбування.

13.3. Під час несення служби на транспортних засобах застосовуються такі тактичні способи:

13.3.1. Рух у потоці транспортних засобів (для контролю за поведінкою водіїв з метою попередження та виявлення порушень ПДР).

13.3.2. Дислокація патрульного автомобіля в небезпечних за аварійністю місцях (для усунення небезпеки та з метою припинення порушень ПДР водіями і пішоходами).

13.3.3. Дислокація патрульного автомобіля в місцях його найкращої видимості для всіх учасників дорожнього руху з одночасним пішим переміщенням працівника до найбільш напружених ділянок руху.

13.3.4. Використання працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, з метою фіксації порушень ПДР.

Застосування того чи іншого способу та інші конкретні завдання ставляться на інструктажах відповідно до стану аварійності та дисципліни учасників дорожнього руху, що склалися на посту, маршруті.

13.4. Піше патрулювання нарядом ДПС застосовується з метою забезпечення безпеки дорожнього руху на невеликих за протяжністю (не більше 1,5 км), напружених за інтенсивністю та небезпечних за аварійністю ділянках вулично-дорожньої мережі. Місце несення служби при цьому вибирається за умови надання можливості працівникові підрозділу ДПС своєчасно фіксувати і припиняти адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху без створення аварійних обстановок чи перешкод у русі.

При пішому патрулюванні застосовується відкритий спосіб несення служби шляхом переміщення тротуаром (узбіччям).

13.5. При несенні служби на стаціонарних постах під час проведення спеціальних операцій особлива увага приділяється:

13.5.1. Забезпеченню оперативного реагування на повідомлення про злочини.

13.5.2. Виявленню транспортних засобів, якими незаконно заволоділи, та встановленню причетних до цього осіб.

13.5.3. Затриманню транспортних засобів, що використовувалися при скоєнні злочинів, транспортних засобів, які зникли з місць ДТП.

13.5.4. Протидії нелегальній міграції.

13.5.5. Наданню всебічної практичної допомоги учасникам дорожнього руху у межах своєї компетенції.

13.6. Стаціонарні пости ДПС можуть забезпечуватись: патрульним автомобілем, радіозв'язком, комп'ютером з модемним зв'язком, телефонним зв'язком, засобами індивідуального захисту особового складу, примусового зупинення транспортних засобів, блокувальними пристроями, засобами медичної допомоги потерпілим, носилками, плащ-накидками, мобільними засобами додаткового освітлення ("світлова вежа" тощо), службовою документацією.

13.7. Основними методами несення служби є:

13.7.1. Спостереження за дорожнім рухом. Під спостереженням за дорожнім рухом слід розуміти візуальний або за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху встановлених правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, доцільністю та ефективністю організації дорожнього руху на посту, маршруті.

13.7.2. Розпорядчо-регулювальні дії. Розпорядчо-регулювальні дії - це дії, які застосовуються з метою усунення перешкод у русі, надання можливої допомоги учасникам руху в місцях тимчасових заторів, де трапилося стихійне лихо або ДТП, при забезпеченні проведення масових та спеціальних заходів, при несправній світлофорній сигналізації тощо. До таких дій належить регулювання дорожнього руху за допомогою жестів (руками, жезлом) та свистка.

13.7.3. Застереження учасників дорожнього руху від порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху. Застереження учасників дорожнього руху є впливом на їх поведінку самим перебуванням працівника підрозділу ДПС на найбільш напруженій ділянці маршруту, на місці пригоди або стихійного лиха, а також за допомогою роз'яснення водіям ПДР при зупиненні транспортних засобів.

13.7.4. Втручання при правопорушеннях. Втручання при правопорушеннях полягає в обов'язковому реагуванні на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосуванні до порушників передбачених чинним законодавством заходів впливу.

13.8. При несенні служби на маршруті патрулювання (посту) працівник підрозділу ДПС зобов'язаний шляхом умілого вибору форм і методів, застосування технічних засобів та приладів активно впливати на процес руху.

13.9. При контролі за дорожнім рухом працівник підрозділу ДПС активно реагує на порушення ПДР і в першу чергу на ті, що можуть стати причиною ДТП.

13.10. При контролі за рухом транспортних засобів на патрульному автомобілі (мотоциклі) для зупинення транспортного засобу, водій якого порушив ПДР, використовуються спеціальні світлові і звукові сигнальні пристрої, жести рукою або жезлом. Водієві патрульного автомобіля (мотоцикла) при цьому потрібно дотримуватись заходів безпеки і зупинятися в безпосередній близькості позаду автомобіля-порушника, причому екіпаж повинен бути готовий до його можливих раптових маневрів.

13.11. При зупинці транспортного засобу повинна враховуватись дорожня обстановка, безпека інших учасників дорожнього руху. Для припинення правопорушення у виключних випадках (достатні підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, підозрюється у скоєнні злочину, залишив місце ДТП, створює аварійні ситуації іншим учасникам руху) дозволяється зупинка у місцях, заборонених ПДР, крім залізничних переїздів.

14. Підстави для зупинки працівником Державтоінспекції МВС транспортного засобу

14.1. Підставою для зупинення транспортних засобів є:

14.1.1. Порушення ПДР водіями.

14.1.2. Характер руху транспортного засобу викликає підозру в спроможності водія керувати ним (різка та періодична зміна напрямку руху і (або) швидкісного режиму).

14.1.3. Відсутність номерних (го) знаків (а) на транспортному засобі або наявність номерних знаків, які не відповідають вимогам стандартів, закріплені у не встановленому для цього місці, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцять метрів, а також керування транспортним засобом за відсутності талона про проходження державного технічного огляду.

14.1.4. Наявність ознак, які свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

14.1.5. Наявність даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, водія, пасажирів або вантажу до скоєння ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення.

14.1.6. Перебування транспортного засобу в розшуку, а також наявність даних про використання транспортного засобу з протиправною метою.

14.1.7. Необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини скоєння ДТП, адміністративного правопорушення, злочину, свідками якого вони є або могли бути.

14.1.8. Необхідність залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції або як свідка при оформленні адміністративних матеріалів.

14.1.9. Проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, а також документів на транспортний засіб і вантаж.

14.1.10. Виконання рішень уповноважених на те державних органів про обмеження чи заборону руху.

14.1.11. Якщо технічний стан транспортного засобу або спосіб закріплення вантажу на ньому створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

14.1.12. Порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

15. Порядок зупинки транспортного засобу

15.1. У разі прийняття працівником підрозділу ДПС рішення про зупинку транспортного засобу останній повинен врахувати всі його наслідки (причину зупинки, дорожні умови, інтенсивність руху, освітлення або видимість ділянки дороги, можливий досвід водія).

15.2. Сигнал про зупинку транспортного засобу подається працівником підрозділу ДПС з тротуару (обочини) у зрозумілій для водіїв формі (сигналів), за допомогою жезла регулювальника, свистка чи рукою. При цьому жезлом (рукою) вказується безпосередньо на транспортний засіб, який зупиняється, та на пропоноване місце зупинки.

15.3. Місце для зупинки транспортного засобу працівник підрозділу ДПС повинен вказувати так, щоб після повної зупинки останній знаходився попереду патрульного автомобіля (автобуса, мотоцикла) чи поста на відстані до 20 метрів.

15.4. Після повної зупинки транспортного засобу працівник підрозділу ДПС повинен підійти до водія з дотриманням заходів особистої безпеки.

15.5. Під час звернення до водія працівник Державтоінспекції МВС зобов'язаний прикласти праву руку до головного убору, привітатися, чітко й зрозуміло відрекомендуватися, назвати свою посаду, звання та прізвище, висловити вимогу про передачу водієм документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР, для перевірки та повідомити про причину зупинки транспортного засобу і суть скоєного правопорушення.

16. Дії працівників підрозділів ДПС при порушенні учасником дорожнього руху вимог ПДР

16.1. При порушенні учасником дорожнього руху ПДР працівник підрозділу ДПС:

16.1.1. Складає протокол про адміністративне правопорушення, здійснює перевірку водія (у разі необхідності - пасажирів), а також транспортного засобу за наявними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами;

16.1.2. Проводить заходи по тимчасовому затриманню транспортного засобу, у випадках, передбачених чинним законодавством, шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку Державтоінспекції МВС.

16.1.3. Тимчасово вилучає посвідчення водія у випадках, передбачених чинним законодавством.

16.1.4. Тимчасово вилучає талон про проходження технічного огляду з одночасною забороною експлуатації транспортного засобу у випадках, передбачених чинним законодавством.

16.1.5. Тимчасово вилучає ліцензійну картку на транспортний засіб у випадках, передбачених чинним законодавством.

16.1.6. Використовує спеціальні технічні засоби (у тому числі засоби тест-контролю), дозволені до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, на місці зупинки транспортного засобу для огляду водіїв, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння. Якщо при перевірці документів виявлено ознаки їх підробки, ці документи вилучаються, про що складається протокол про адміністративне правопорушення, а особа, яка їх пред'явила, доставляється до територіального підрозділу ОВС.

16.2. Водії, які не мають або позбавлені права керування транспортними засобами, підлягають відстороненню від керування ними.

16.3. Відсторонення водія від керування транспортним засобом здійснюється шляхом тимчасового затримання цього транспортного засобу і доставлення на спеціальний майданчик або стоянку.

16.4. У разі надання посвідчення водія особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, уживаються заходи щодо доставляння цієї особи до підрозділу Державтоінспекції МВС, де начальником органу внутрішніх справ, начальником або заступником начальника відділення (відділу, управління), командиром або заступником командира окремого підрозділу ДПС Державтоінспекції МВС здійснюється вилучення цього посвідчення.

16.5. У випадках учинення учасником дорожнього руху злісної непокори або хуліганських дій, необхідності встановлення особи правопорушника чи підозрюваного у вчиненні злочину працівник підрозділу ДПС:

16.5.1. Припиняє протиправні дії шляхом вимагання від правопорушника припинити протиправні дії, застерігає про наслідки скоєного, попереджає останнього, що у разі продовження правопорушення до нього будуть вжиті заходи фізичного впливу та спеціальні засоби.

16.5.2. У разі наявності достатніх підстав застосовує відповідно до вимог Закону України "Про міліцію" фізичну силу або спеціальні засоби відносно такої особи.

16.5.3. Встановлює та фіксує дані свідків та очевидців протиправних дій особи.

16.5.4 Дотримуючись заходів особистої безпеки, доставляє таку особу до чергової частини територіального ОВС, де складає мотивований рапорт про обставини доставлення.

16.5.5. Уживає заходів щодо безпечного і безперешкодного проїзду територією поста або маршруту патрулювання колон або окремих автомобілів, що супроводжуються патрульними автомобілями Державтоінспекції МВС, а також транспортних засобів медичних установ, оперативно-рятувальних та пожежних служб, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими та (або) звуковими сигнальними пристроями і мають відповідне кольорографічне пофарбування.

16.6. За всіма виявленими порушеннями ПДР складаються протоколи про адміністративні правопорушення, які після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби. Якщо передача протоколів припадає на вихідний чи святковий день, вона переноситься на наступний за ним робочий день.

16.7. Зупинення транспортних засобів, що належать спеціальним чи оперативним службам, які подають спеціальні звукові та світлові сигнали, здійснюється у випадках, коли наявні достовірні дані про те, що вказаними автомобілями незаконно заволоділи, користуються в протиправних цілях або водії, що ними керують, перебувають в стані сп'яніння, або які можуть створити небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

16.8. При порушенні ПДР (за винятком розділів 8 (крім сигналу регулювальника), 10 - 18, 26, 27 та пункту 28.1 розділу 28) водіями транспортних засобів працівником підрозділу ДПС складається рапорт, у якому зазначаються місце, час, марка транспортного засобу, його колір, номерний знак, обставини скоєного порушення ПДР та стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за його вчинення. Рапорт надсилається до відділу (відділення) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах за місцем реєстрації такого транспортного засобу. У таких випадках можливе використання спеціальних технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

16.9. При виявленні порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів працівник підрозділу ДПС тимчасово обмежує подальший рух зазначених транспортних засобів до усунення недоліків, обов'язково вживає заходів до прибирання цих транспортних засобів з проїзної частини шляхом доставляння до найближчої стоянки або безпечного місця для паркування, де останні не створюватимуть небезпеку для інших учасників дорожнього руху або екології, особливо темної пори доби або в умовах недостатньої видимості, доповідає командирові (начальникові) підрозділу і діє відповідно до його рішень.

16.10. При встановленні на маршруті патрулювання працівників міліції, представників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, громадських формувань, що здійснюють зупинення транспортних засобів та подальшу перевірку документів водія і вантажу, доповідає командирові (начальникові) підрозділу або черговому і в подальшому діє за їх вказівкою.

16.11. Організовує усунення перешкоди руху (несправний транспортний засіб, що зупинився, вантаж, який випав, тощо). Якщо негайне усунення цих перешкод неможливе, працівник підрозділу ДПС вживає заходів до завчасного позначення і огородження небезпечних місць тимчасовими технічними засобами організації дорожнього руху та попередження про них учасників дорожнього руху.

16.12. При несенні служби на маршруті патрулювання чи поста здійснює контроль за справністю технічних засобів регулювання (світлофорів, дорожніх знаків і т. ін.), а також за безпечним проведенням дорожніх робіт на проїзній частині.

16.13. Забороняє проведення дорожніх робіт на проїзній частині доріг без погодження Державтоінспекції МВС. При виникненні аварійних ситуацій такі роботи дозволяються за узгодженням командира підрозділу ДПС ДАІ з керівниками відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах управлінь (відділів) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС.

17. Дії працівників підрозділів ДПС під час переслідування транспортних засобів

17.1. Працівниками підрозділів ДПС допускається переслідування транспортних засобів з особами, що підозрюються в скоєнні злочину, водіїв, які не виконали вимогу працівника міліції про зупинку або зникли з місця ДТП, а також водіїв, що своїми діями наражають на небезпеку життя чи здоров'я інших учасників дорожнього руху.

17.2. При переслідуванні транспортного засобу правопорушника працівник підрозділу ДПС для координації дій інших нарядів ДПС доповідає оперативному черговому про:

місце початку переслідування;

модель, колір, номерний знак транспортного засобу;

причину переслідування (відповідність орієнтуванню, протиправні дії водія чи пасажирів такого транспортного засобу, підозра у причетності до скоєння злочину, підтверджена інформація про наявність в салоні автомобіля зброї або заручників, невиконання вимог про зупинку та ін.);

особливі прикмети автомобіля, водія або пасажирів;

видимі технічні пошкодження чи несправності;

постійно інформує про напрямок та маршрут руху транспортного засобу, який переслідується.

17.3. З метою забезпечення під час переслідування власної безпеки і безпеки інших учасників дорожнього руху працівник підрозділу ДПС повинен:

17.3.1. Передавати черговому інформацію про місцезнаходження та маршрут руху транспортного засобу, який переслідується з мінімальним інтервалом.

17.3.2. Використовувати гучномовний пристрій патрульного автомобіля для попередження інших учасників дорожнього руху про можливу небезпеку.

17.3.3. Під час переслідування постійно тримати ввімкненими ближнє світло фар, спеціальні звукові і світлові сигнали, встановлені на патрульному автомобілі.

17.3.4. Обирати безпечну швидкість руху автомобіля (мотоцикла) виходячи з конкретних умов, з урахуванням забезпечення максимальної безпеки інших учасників дорожнього руху.

17.3.5. Бути максимально уважним до дій водія та пасажирів переслідуваного транспортного засобу та інших учасників дорожнього руху, запобігати створенню аварійних обстановок.

17.3.6. При переслідуванні правопорушника водій патрульного автомобіля безпосередньо контролює дорожню обстановку, враховує поведінку переслідуваного автомобіля, забезпечуючи при цьому максимально можливу безпеку інших учасників руху. Працівник підрозділу ДПС, який перебуває на пасажирському сидінні, контролює рух автомобіля правопорушника (напрямок руху, маршрут), веде переговори з черговим по радіозв'язку, інформує водія про зміну дорожньої обстановки.

17.3.7. Після зупинки транспортного засобу, що переслідувався, дотримуватись вимог розділу 24 цієї Інструкції, а також:

негайно доповісти черговому по підрозділу (командиру) про місце, де закінчено переслідування, та одночасно визначитись з необхідністю надання допомоги іншими нарядами ДПС для затримання підозрюваних;

зупиняти патрульний автомобіль лише позаду транспортного засобу, який переслідувався, на відстані не менше 10 метрів;

відповідно до вимог Закону України "Про міліцію" приготувати до застосування табельну вогнепальну зброю;

використовуючи для особистого захисту корпус патрульного автомобіля, за допомогою гучномовця або голосом дати водієві та пасажирам транспортного засобу, який переслідувався (далі - затримані), команду: "Заглушити двигун! Без команди не відкривати дверцята автомобіля! Викинути через відкриті вікна зброю та ключі запалювання! По одному, починаючи з водія, виходити з салону з піднятими руками та ставати обличчям до дверцят автомобіля!";

після безумовного виконання всіх команд працівнику підрозділу ДПС, постійно контролюючи дії правопорушників, дозволяється підходити до транспортного засобу, який переслідувався, для здійснення затримання;

перед посадкою затриманих в патрульний автомобіль проводиться зовнішній огляд їх одягу і речей з метою вилучення у них предметів, що можуть бути використані для нападу на працівника підрозділу ДПС, заподіяння шкоди собі чи іншим особам, які перебувають в салоні автомобіля.

17.3.8. У разі якщо кількість підозрюваних осіб в транспортному засобі, який переслідувався, більше трьох осіб, затримання останніх здійснюється лише після прибуття на місце додаткового наряду ДПС або територіального підрозділу ОВС для надання допомоги. До прибуття такого наряду працівниками підрозділів ДПС підозрюваним особам забороняється залишати свій транспортний засіб. При цьому подається команда голосом: "Не рухатись! Руки тримати за головою!"

17.3.9. Не проводиться переслідування водіїв, які допустили незначні порушення правил або коли небезпека порушення минула. У таких випадках про порушення повідомляється на наступний за напрямком руху порушника маршрут патрулювання (пост). Про вчинене правопорушення складається рапорт, який по закінченні роботи передається до підрозділу з адміністративної практики для відповідного реагування.

17.4. Категорично забороняється переслідування:

на службових автомобілях (автобусах, мотоциклах), які не мають спеціальних світлових та звукових пристроїв, на власних або приватних транспортних засобах;

водіїв мопедів, мотоциклів без мотошоломів, за винятком випадків, коли наявна інформація про скоєння ними злочинів.

18. Особливості несення служби працівниками підрозділів ДПС

18.1. Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється:

18.2. Виймати з кобури і передавати будь-кому свою табельну вогнепальну зброю.

18.3. Відволікатися від служби і послаблювати увагу під час нагляду за дорожнім рухом.

18.4. Вступати в розмови з учасниками дорожнього руху з питань, які не мають відношення до служби.

18.5. Порушувати правила радіообміну, вести неслужбові розмови по телефону.

18.6. Заходити без службової необхідності в жилі будинки та інші приміщення.

18.7. У взаємовідносинах з учасниками дорожнього руху забороняється:

звертатися до учасників дорожнього руху на "ти";

використовувати погрозливі чи ображаючі жести;

допускати при спілкуванні зневажливий тон, грубість, неввічливе викладення зауважень, вирази або репліки, які ображають людську гідність, погрози;

пред'являти безпідставні звинувачення.

18.8. Перевозити сторонніх громадян і вантажі в патрульному автомобілі (автобусі, мотоциклі), а також залишати його незамкненим та без нагляду.

18.9. Доставляти затриманих осіб до територіальних ОВС на транспортних засобах, які не призначені для перевезення людей.

18.10. Використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув.

18.11. Самовільно залишати пост, маршрут патрулювання або відхилятися від нього і змінювати порядок несення служби.

18.12. Порушувати або відступати від вимог ПДР, за винятком випадків, визначених чинним законодавством.

18.13. Передавати будь-кому спеціальні засоби чи прилади, право керування патрульним транспортним засобом.

18.14. Залишати без нагляду в патрульному транспорті затриманих осіб.

18.15. Використовувати для несення служби приватні транспортні засоби.

19. Порядок залишення місця несення служби працівниками підрозділів ДПС

19.1. Пост або маршрут патрулювання працівник підрозділу ДПС залишає тільки з дозволу або за вказівкою командира підрозділу (чергового), його заступників у таких випадках:

19.1.1. Ужиття невідкладних заходів до усунення перешкод і небезпеки в русі на сусідніх ділянках, а також до ліквідації пожежі і наслідків стихійного лиха.

19.1.2. Затримання і доставляння до територіального ОВС осіб, що допустили порушення ПДР або громадського порядку чи вчинили злочин.

19.1.3. Доставляння осіб з явними ознаками сп'яніння до медичних закладів для проведення огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку.

19.1.4. Доставляння затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики або стоянки.

19.1.5. Надання допомоги у виконанні службових обов'язків іншим нарядам ОВС, а також учасникам дорожнього руху, громадянам.

19.1.6. Переслідування осіб, що вчинили правопорушення.

19.1.7. Надання допомоги потерпілим при ДТП, інших нещасних випадках.

19.1.8. Охорони місця ДТП.

19.1.9. Вжиття заходів до ліквідації пожежі, наслідків стихійних лих.

19.1.10. Прийняття в установлений час їжі.

19.1.11. Раптового захворювання.

19.2. В усіх випадках залишення маршруту патрулювання в обов'язковому порядку інформується оперативний черговий або командир підрозділу.

20. Порядок застосування спеціальних технічних засобів та приладів

20.1. Технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання.

20.2. Працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.

20.3. З метою найбільш ефективного використання технічних засобів та приладів керівник підрозділу забезпечує їх застосування у дві, а за необхідності - і в три зміни. Відповідає за збереження технічних засобів та приладів особисто командир підрозділу ДПС або особа, яка виконує його обов'язки.

20.4. На кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів (додаток 7). Він заповнюється командиром підрозділу ДПС, що видав прилад досвідченому підлеглому працівнику в справному стані.

20.5. Керівництвом підрозділу ДПС щозміни проводиться звірка інформації електронного носія спеціального технічного засобу вимірювання швидкості руху з фактичною кількістю складених протоколів та постанов по справі про адміністративне правопорушення за перевищення встановленої швидкості руху.

20.6. За фактами невідповідності наявних даних проводиться службова перевірка, результати якої доповідаються керівництву відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах управлінь (відділів) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС.

21. Дії працівника підрозділу ДПС під час отримання інформації про ДТП

21.1. Працівник підрозділу ДПС невідкладно доповідає командирові підрозділу інформацію про ДТП, яка стала йому відома, включаючи випадки, коли вона сталася поза його постом або маршрутом патрулювання, і надалі діє відповідно до отриманих вказівок, а у невідкладних випадках (аварія з тяжкими наслідками, небезпечним вантажем, зниклим транспортним засобом) негайно виїжджає до місця пригоди.

21.2. При отриманні повідомлення з'ясовує прізвище, ім'я та по батькові, адресу і номер телефону особи, що повідомила про ДТП.

21.3. Термін прибуття наряду ДПС на місце ДТП, в якій постраждали люди, обчислюється з моменту отримання інформації про пригоду та не повинен перевищувати:

15 хвилин для підрозділів ДПС, які обслуговують міста з чисельністю населення один мільйон та більше;

20 хвилин для підрозділів ДПС, які обслуговують міста з чисельністю населення до одного мільйона людей;

30 хвилин для підрозділів ДПС, які обслуговують автомобільні дороги державного значення;

1 година для підрозділів ДПС, які обслуговують інші автомобільні дороги (районного або місцевого значення).

21.4. Прибувши на місце пригоди, у результаті якої отримали тілесні ушкодження люди, працівник підрозділу ДПС до приїзду слідчо-оперативної групи:

21.4.1. Доповідає черговому, командиру підрозділу або особі, яка його заміщає, про обставини події (уточнене місце, час, кількість потерпілих, наявність на місці всіх учасників ДТП та їх транспортних засобів, інформацію про небезпечний вантаж, зону ураження тощо) та чітко виконує доручення останнього щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

21.4.2. Уживає заходів з огородження місця пригоди необхідною кількістю тимчасових технічних засобів регулювання дорожнім рухом (направляючі конуси, огороджувальна стрічка, дорожні знаки, інформаційні щити "Увага! Оформлення ДТП", інше) та одночасного надання першої медичної допомоги потерпілим і доставляння їх до медичних закладів.

21.4.3. Збирає інформацію про постраждалих, у які медичні заклади і ким вони відправлені.

21.4.4. З'ясовує тип, марку, колір і реєстраційні номерні знаки транспортних засобів, на яких до його прибуття були відправлені постраждалі.

21.4.5. У присутності двох свідків фіксує місце, час, вид, обставини та наслідки ДТП.

21.4.6. Установлює транспортні засоби, водіїв, пасажирів та інших осіб, причетних до ДТП, її свідків і забезпечує присутність вказаних осіб на місці пригоди до прибуття слідчо-оперативної групи. Опитує їх про обставини пригоди і записує установчі дані.

21.4.7. Забезпечує охорону місця пригоди та вживає заходів до збереження слідів та речових доказів.

21.4.8. Вживає заходів до поновлення руху повз місце пригоди або організовує його об'їзд по безпечному маршруту.

21.5. Доповідає прибулому на місце події керівникові слідчо-оперативної групи (далі - СОГ) (прокурору, слідчому, працівникові, що здійснює дізнання) інформацію про причетних до ДТП осіб і свідків, передає йому зібрані відомості й речові докази і надалі діє за його вказівками.

21.5.1. За вказівкою старшого СОГ забезпечує участь свідків під час проведення огляду місця пригоди та організовує огляд осіб, причетних до ДТП, у медичних закладах.

21.5.2. За дорученням слідчого в присутності понятих проводить необхідні виміри, огляд транспортних засобів, дані про які вносяться старшим СОГ до протоколів огляду транспортних засобів та огляду місця ДТП і схеми до нього. Спільно з відповідальною посадовою особою дорожньої або комунальної організації обстежує дорожні умови в місці скоєння ДТП з метою виявлення та фіксації недоліків в утриманні доріг (вулиць), які могли стати супутньою або безпосередньою причиною скоєння ДТП. За результатами обстеження складається акт, який в обов'язковому порядку додається до протоколу огляду місця ДТП.

21.5.3. Надає старшому СОГ допомогу в з'ясуванні обставин скоєння ДТП, оформленні необхідних матеріалів пригоди, установленні її учасників і свідків, прикмет транспортних засобів, які залишили місце пригоди, та ймовірних шляхів їх руху. Негайно вживає заходів реагування для переслідування та затримання підозрюваних транспортних засобів.

21.5.4. За необхідності видає приписи дорожнім, комунальним організаціям або аварійно-технічним службам щодо усунення наслідків пригоди для відновлення нормальних умов дорожнього руху.

21.6. У разі якщо водій залишив місце ДТП, установлює ймовірний напрямок його руху, марку, тип, державний реєстраційний номерний знак, колір, а також особливі прикмети транспортного засобу і водія, про що інформує чергового територіального ОВС та командира підрозділу (начальника) відділу (відділення) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах. Вживає заходів щодо встановлення транспортного засобу та водія, який залишив місце пригоди, по "гарячих слідах".

21.6.1. Отримані при первинному огляді місця ДТП і опитуванні свідків дані про зниклий транспортний засіб з водієм, його можливий подальший рух працівник ДПС негайно доповідає командирові підрозділу ДПС або його заступнику і далі діє відповідно до одержаних вказівок.

21.6.2. У межах компетенції здійснює перевірку прилеглої території, автостоянок, підприємств, СТО, приватних майстерень на предмет виявлення зниклого транспортного засобу та виконує інші вказівки старшого слідчо-оперативної групи.

21.7. При оформленні матеріалів ДТП з транспортним засобом, в якому перебувають працівники консульських, дипломатичних представництв, які користуються імунітетом та мають дипломатичну або консульську картку встановленої форми, працівник підрозділу ДПС пропонує водію бути присутнім при оформленні матеріалів пригоди. У разі якщо водій або будь-хто з пасажирів висловлює небажання бути при цьому присутнім, працівник підрозділу ДПС записує необхідні дані (обов'язково - номер дипломатичної, консульської картки) про учасників події і дозволяє їм їхати. У такому випадку в протоколі огляду місця події робиться запис про причину відсутності водія. Протокол підписується особою, що його склала, та двома свідками.

21.8. Оформлення матеріалів про порушення ПДР, що спричинили ушкодження транспортних засобів, вантажів, доріг, дорожніх споруд або іншого майна і заподіяли при цьому тільки матеріальну шкоду, за рішенням командира підрозділу ДПС або його заступника може здійснюватися працівником підрозділу ДПС самостійно відповідно до вимог чинного законодавства України.

22. Нагляд за перевезенням небезпечних вантажів та дії при ДТП з транспортними засобами, що здійснюють перевезення таких вантажів

22.1. При контролі за перевезенням небезпечного вантажу працівник підрозділу ДПС повинен перевіряти у водія перераховані в ПДР документи, а саме:

узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією;

свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу;

свідоцтво про допуск водія до перевезення небезпечного вантажу.

По діагоналі шляхового листа має бути нанесена червона смуга. Крім того, транспортний засіб повинен бути обладнаний відповідними інформаційними таблицями про небезпечний вантаж, які розміщуються на ньому спереду, іззаду та на бокових поверхнях. Числові значення в таблиці мають відповідати перевізним документам на вантаж.

При перевезенні небезпечних та великогабаритних вантажів водіям забороняється відхилятись від установлених маршрутів перевезення. Водії повинні виконувати всі вказані в них умови та режими руху. У випадку якщо небезпечний вантаж не відповідає умовам та режимам перевезення, працівник підрозділу ДПС забороняє подальший рух транспортного засобу, про що повідомляє чергову частину управління (відділу) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС та діє відповідно до отриманих рішень щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та належного збереження небезпечного вантажу.

22.2. У разі вимушеної зупинки транспортного засобу з небезпечним вантажем працівник підрозділу ДПС повинен негайно доповісти до чергової частини час зупинки, причину, ідентифікаційний код виду небезпеки (верхня частина інформаційної таблиці) та ідентифікаційний номер небезпечного вантажу (нижня частина інформаційної таблиці) і діяти за рішенням чергового. Після цього працівник підрозділу ДПС перевіряє правильність позначення місця зупинки згідно з ПДР, а також вживає заходів до евакуації транспортного засобу за межі дороги. У разі вимушеної зупинки транспортного засобу через пошкодження тари або упаковки з небезпечним вантажем, властивості якого є небезпечними для інших учасників руху, місце зупинки додатково позначається двома дорожніми знаками "В'їзд заборонено", установленими попереду і позаду транспортного засобу на відстані до 300 м від нього. За необхідності організовує рух інших засобів в об'їзд місця вимушеної зупинки. Про місце такої вимушеної зупинки та її причини необхідно негайно повідомити чергового Державтоінспекції МВС або органу внутрішніх справ та діяти за його вказівкою.

22.3. Прибувши до місця ДТП за участю транспортного засобу з небезпечним вантажем, працівник підрозділу ДПС:

22.3.1. За допомогою засобів зв'язку повідомляє командирові підрозділу (черговому) про час, місце пригоди, її характер, причини та наслідки, можливу зону ураження, наявність або відсутність протікання чи розсипання вантажу, наявність або відсутність загоряння, дані про ідентифікаційний код небезпеки (додаток 8) (верхня частина інформаційної таблиці) та ідентифікаційний номер речовини (нижня частина інформаційної таблиці).

22.3.2. Контролює правильність позначення дорожніми знаками місця зупинки, організовує новости Украины России можливі шляхи під'їзду рятувального транспорту та дорожній рух транспорту поза межами зони ураження. У разі неможливості встановлення небезпечних властивостей вантажу перекриває рух на відстані до 300 м від місця пригоди і вживає заходів з недопущення до зони сторонніх осіб.

22.3.3. Надає можливу допомогу рятувальним службам з надання першої медичної допомоги потерпілим та організації їх евакуації до медичних закладів.

22.3.4. Інформує чергового про хід робіт з нормалізації руху.

22.3.5. Організовує в необхідних випадках рух транспортних засобів в об'їзд місця пригоди.

22.3.6. Після усунення наслідків пригоди і ліквідації зони ураження рятувальними службами доповідає командирові підрозділу про можливість подальшого руху та діє відповідно до його вказівки.

23. Робота з розшуку транспортних засобів

23.1. При несенні служби на постах і маршрутах патрулювання працівник підрозділу ДПС, що здійснює нагляд за дорожнім рухом, з дотриманням заходів особистої безпеки зупиняє транспортні засоби, подібні за маркою, кольором і характерними прикметами до тих, що знаходяться в розшуку, звіряє тип, модель, державний реєстраційний номерний знак, ідентифікаційні номери кузова, шасі (рами) і двигуна з даними, записаними в реєстраційних документах, і через чергові частини підрозділів ОВС проводить перевірку цих даних за наявними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами зареєстрованих транспортних засобів та тих, що розшукуються.

23.2. У разі виявлення транспортного засобу, що розшукується, працівник підрозділу ДПС вживає заходів до затримання цього транспортного засобу та осіб, які в ньому знаходяться, і негайно доповідає про це командирові підрозділу або черговому територіального ОВС. При цьому забезпечуються особиста безпека, безпека учасників дорожнього руху, а також уживаються заходи до збереження слідів, знарядь злочину та інших речових доказів.

23.3. По прибутті СОГ працівник підрозділу ДПС доповідає старшому групи про обставини події та за його вказівкою надає допомогу в доставлянні транспортного засобу та затриманих осіб до територіального ОВС, про що складається рапорт, який реєструється в черговій частині міськрайвідділу, та доповідається командирові підрозділу.

23.4. При введенні в дію спеціальних заходів "Перехват":

23.4.1. Наряди підрозділів ДПС негайно передислоковуються на загороджувальні пости (які закріплені відповідним планом проведення заходів за підрозділом ДПС), застосовують спеціальну екіпіровку та спеціальні засоби захисту (бронежилети, каски або сфери, гумові кийки, металеві кайдани) і здійснюють перевірку транспортних засобів та осіб, що в них знаходяться, за прикметами, які надані для розшуку.

23.4.2. Командири підрозділів ДПС, особи, що їх заміщають (старші змін), в перші 30 хв. з моменту введення в дію спеціальних заходів "Перехват" забезпечують підлеглих, які несуть службу на загороджувальних постах, необхідною екіпіровкою та спеціальними засобами захисту.

23.4.3. Несення служби нарядами ДПС на загороджувальних постах здійснюється до зміни наступним таким нарядом, який також має відповідну екіпіровку та спеціальні засоби захисту.

23.4.4. Про результати роботи на таких постах кожен працівник підрозділу ДПС складає окремий мотивований рапорт командиру підрозділу.

24. Заходи особистої безпеки працівників підрозділів ДПС

24.1. Під час несення служби працівник підрозділу ДПС зобов'язаний дотримуватися заходів особистої безпеки, а саме:

24.1.1. Знаходитись на тротуарі, а за його відсутності - на узбіччі дороги чи вулиці або на острівці безпеки.

24.1.2. Вихід працівника підрозділу ДПС на проїзну частину дозволяється лише для здійснення розпорядчо-регулювальних дій, огляду місця ДТП та надання допомоги учасникам дорожнього руху.

24.1.3. При оформленні ДТП, наданні допомоги учасникам дорожнього руху на проїзній частини облаштовувати ці місця сигнальними конусами в достатній кількості та дорожніми знаками "Об'їзд перешкоди з правого боку" або "Об'їзд перешкоди з лівого боку" з установленням знака аварійної зупинки чи увімкненням аварійної сигналізації.

24.1.4. Здійснювати нагляд за дорожнім рухом у місцях, визначених карткою маршруту патрулювання.

24.1.5. При проведенні відпрацювань, якщо маршрут патрулювання не визначено карткою, вибирати місце несення служби таким чином, щоб знаходитися в межах чіткої видимості для всіх учасників дорожнього руху і мати можливість для своєчасного припинення правопорушення.

24.1.6. Проводити перевірку документів та розбір правопорушення лише на тротуарі чи узбіччі дороги (вулиці), острівці безпеки під прикриттям автомобіля. Службовий автомобіль (автобус, мотоцикл) при цьому необхідно ставити також на тротуарі чи узбіччі дороги (вулиці) за умови дотримання ПДР.

24.1.7. Здійснювати зупинку транспортних засобів за допомогою жезла з використанням поданого свистком сигналу для привертання уваги учасників дорожнього руху. При цьому враховувати швидкість руху, тип, габарити, вагу транспортного засобу, стан дорожнього покриття, інтенсивність та щільність транспортного потоку.

24.1.8. По можливості не знаходитися на слизьких ділянках дорожнього покриття.

24.2. Вибирати для зупинки транспортного засобу темного часу доби найбільш освітлені ділянки дороги, а в разі неможливості використовувати світло фар патрульного транспортного засобу та спеціальних світлових сигнальних пристроїв.

24.3. При зупиненні транспортних засобів та перевірці документів необхідно:

24.3.1. Наближаючись до зупиненого автомобіля, перевірити, чи зачинена кришка багажника, оглянути салон автомобіля, темної пори доби освітити салон електричним ліхтариком або запропонувати водієві ввімкнути освітлення салону.

24.3.2. Після отримання документів знаходитися біля зупиненого транспортного засобу збоку, щоб виключити можливість нанесення удару при різкому відкритті дверей або раптовому початку руху.

24.3.3. У разі знаходження водія поруч з працівником підрозділу ДПС останній обирає позицію, що забезпечує постійний контроль за діями водія, пасажирів та рухом транспортних засобів. Інші працівники, що знаходяться в складі наряду, повинні займати положення, що дозволяє забезпечувати взаємну страховку та виключає у випадку застосування зброї ураження працівника, що страхується.

24.3.4. У разі знаходження в транспортному засобі групи осіб забезпечувати страхування працівника підрозділу ДПС, що здійснює перевірку, іншим працівником.

24.3.5. Під час руху з метою зупинення транспортного засобу - учасника дорожнього руху вмикати спеціальні світлові і звукові сигнальні пристрої на патрульному транспортному засобі.

Категорично забороняється стояти перед або за зупиненим транспортним засобом, спиною до учасників дорожнього руху та руху транспортних засобів, зупиняти патрульний автомобіль попереду зупиненого транспортного засобу та здійснювати в нічний час зупинення двох і більше транспортних засобів.

24.4. Темної пори доби, незалежно від кліматичних умов, працівник ДПС ДАІ повинен бути одягнутий у світловідбиваючий одяг (жилет).

24.5. У випадку виявлення транспортного засобу, що розшукується, або осіб, які підозрюються в скоєнні злочину, працівники, що входять до складу наряду, приймають, залежно від конкретних обставин, необхідні запобіжні заходи для проведення обшуку затриманих та огляду транспортного засобу з метою виявлення і вилучення зброї відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про міліцію".

Огляд транспортного засобу проводиться після того, як працівниками наряду встановлено контроль за поведінкою затриманих.

24.6. У разі загострення ситуації працівникові підрозділу ДПС, що забезпечує безпеку, рекомендується пересунути кобуру ближче до пряжки ременя, розстебнути її та зняти пістолет із запобіжника. У цьому випадку страхуючий, якщо він уважає, що в обстановці, яка складається, можуть виникнути обставини для застосування вогнепальної зброї, має право оголити пістолет і привести його в готовність.

24.7. Заходи безпеки працівників підрозділів ДПС при оформленні ДТП.

24.7.1. До проведення необхідних дій на місці ДТП з оформлення, організації дорожнього руху і огородження місця ДТП допускаються працівники підрозділів ДПС, а також працівники ОВС, які входять до складу СОГ.

24.7.2. Керівник СОГ здійснює загальне керівництво при проведенні необхідних дій на місці ДТП.

Старший наряду ДПС організовує та забезпечує безпеку дорожнього руху на місці ДТП (у разі ДТП з матеріальними збитками - оформлення).

Усі необхідні дії на місці ДТП виконуються тільки після його огородження технічними засобами організації дорожнього руху (далі - ТЗОДР) і тимчасової зміни порядку організації дорожнього руху в зоні ДТП.

24.7.3. Початкові дії працівників підрозділів ДПС і СОГ на місці ДТП із забезпечення безпеки дорожнього руху:

24.7.3.1. Увімкнути на службовому транспортному засобі, який розміщується на проїзній частині дороги, як елемент прикриття проблискові маячки й аварійну світлову сигналізацію.

Працівникам підрозділів ДПС забороняється знаходитися в патрульному автомобілі, який використовується як прикриття.

24.7.3.2. Обстежити місце ДТП та виставити сигнальні конуси, що позначають його межі.

24.7.3.3. У разі розташування місця ДТП на одному боці проїзної частини необхідно виставити сигнальні конуси перед транспортним засобом прикриття на відстані 5 - 10 метрів (поза населеними пунктами - до 20 метрів).

24.7.3.4. У разі розташування місця ДТП на обох боках проїзної частини з одного напрямку під'їзду до місця ДТП розміщується транспортний засіб прикриття, а з іншого напрямку необхідно виставити сигнальні конуси на відстані 15 - 20 м від місця ДТП і біля них. На краю проїзної частини виставляється працівник підрозділу ДПС (регулювальник), який виконує розпорядчо-регулювальні дії.

24.7.4. Організувати із застосуванням ТЗОДР дорожній рух у зоні ДТП. При цьому в першу чергу встановлюються ТЗОДР, найбільш віддалені від місця ДТП.

24.7.5. ТЗОДР встановлюються в такій послідовності:

24.7.5.1. Попереджувальний дорожній знак "Інша небезпека" (аварійно небезпечна ділянка).

24.7.5.2. Інформаційні табло "Увага! Оформлення ДТП".

24.7.5.3. Наказові дорожні знаки "Об'їзд перешкоди з правого боку", "Об'їзд перешкоди з лівого боку".

24.7.5.4. Конуси сигнальні, що позначають траєкторію руху транспортних засобів на під'їзді до місця ДТП.

24.7.5.5. Проблискові маячки жовтого кольору (можуть установлюватись одночасно з ТЗОДР, на яких вони закріплюються).

24.7.5.6. Огороджувальна стрічка.

24.7.6. Демонтаж ТЗОДР здійснюють у зворотній послідовності (від найближчих до найвіддаленіших від місця ДТП) після проведення всіх необхідних робіт на місці ДТП.

24.7.7. Вимоги до встановлення ТЗОДР у зоні ДТП:

24.7.7.1. Довжина зони ДТП повинна бути мінімальною і забезпечувати безпеку осіб, що здійснюють роботи на місці ДТП, а також безпечний режим руху пішоходів і транспортних засобів.

24.7.7.2. На початку зони ДТП установлюється попереджувальний дорожній знак "Інша небезпека" (поза населеними пунктами на відстані 150 - 300 м, у населених пунктах - на відстані 50 - 100 м). Знак розміщують на узбіччі якомога ближче до краю проїзної частини. За умови кількості смуг руху в одному напрямку дві і більше та розташуванні місця ДТП ближче до осі дороги попереджувальний дорожній знак "Інша небезпека" (аварійно небезпечна ділянка) установлюють на осі дороги.

24.7.7.3. Інформаційне табло "Увага! Оформлення ДТП" встановлюється разом з попереджувальним дорожнім знаком "Інша небезпека" (аварійно небезпечна ділянка). Винятком є випадок установлення інформаційного табло "Увага! Оформлення ДТП" на осі дороги на відстані 25 м у населеному пункті (50 м поза населеним пунктом) за напрямком від місця встановлення попереджувального дорожнього знака "Інша небезпека" (аварійно небезпечна ділянка).

24.7.7.4. Темного часу доби і в умовах недостатньої видимості застосування спеціальних світлових сигнальних пристроїв обов'язкове на всіх дорогах незалежно від освітлення. Крім того, їх застосування є обов'язковим на ділянках доріг під шляхопроводами, естакадами, мостами або в тунелях.

24.7.7.5. Кількість спеціальних світлових сигнальних пристроїв, що встановлюються для кожного напрямку руху в зоні ДТП, повинна бути не менше 5. Вони встановлюються:

на початку зони ДТП - спільно з інформаційним табло "Увага! Оформлення ДТП";

на сигнальних конусах, що позначають траєкторію об'їзду місця ДТП.

24.7.7.6. Огороджувальна стрічка повинна використовуватись для огородження тієї частини місця ДТП, яка поширюється за межі проїзної частини на тротуар, а також в інших випадках, коли необхідно унеможливити шляхом застосування огороджувальної стрічки рух пішоходів у місці ДТП.

24.7.8. Категорично забороняється оформлення матеріалів ДТП у службовому автомобілі, що використовується як прикриття.

24.7.9. В обов'язковому порядку незалежно від часу доби працівники ДПС, які проводять оформлення матеріалів ДТП, повинні бути одягнуті в одяг зі світловідбиваючими елементами (жилети).

25. Особливості несення служби при проведенні масових заходів і виникненні надзвичайних ситуацій

25.1. При ускладненні оперативної обстановки, пов'язаної із введенням режиму надзвичайного стану, діяльність підрозділів ДПС здійснюється відповідно до Законів України "Про міліцію", "Про правовий режим надзвичайного стану", інших нормативно-правових актів України.

25.2. При введенні режиму надзвичайного стану сили і засоби підрозділів ДПС переходять у підпорядкування оперативних штабів головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

В умовах виникнення надзвичайних ситуацій виконання додаткових завдань щодо нагляду за дорожнім рухом покладається на наряди контрольно-пропускних пунктів та стаціонарних постів ДПС.

25.3. Забезпечення безпеки дорожнього руху і громадського порядку при проведенні масових заходів та режиму надзвичайного стану здійснюється підрозділами ДПС на підставі спеціальних планів МВС, ГУМВС, УМВС щодо проведення таких заходів. Розстановка сил і засобів підрозділів ДПС при проведенні запланованих заходів проводиться керівництвом управлінь (відділів) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС.

25.4. При проведенні несанкціонованих масових заходів на автомобільних дорогах та інших транспортних спорудах, що супроводжується їх блокуванням, виділення необхідної кількості нарядів ДПС визначає начальник ОВС або керівник оперативного штабу.

25.5. На передбачених дислокацією постах і маршрутах патрулювання працівник підрозділу ДПС:

25.5.1. Сприяє безперешкодному проїздові транспортних засобів, що здійснюють перевезення працівників міліції, військових нарядів, а також транспортних засобів аварійно-рятувальних служб, бере участь у здійсненні заходів щодо забезпечення режиму надзвичайного стану.

25.5.2. Уживає заходів щодо забезпечення громадського порядку, попередження та припинення злочинів, адміністративних правопорушень, спостерігає за поведінкою громадян, які знаходяться в зоні території, що обслуговується.

25.5.3. Інформує старшого наряду (чергову частину управління (відділу) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС або командування підрозділу) про всі зміни оперативної обстановки (початок, кількість учасників та обставини проведення цих заходів) і виявлені правопорушення.

25.5.4. Надає допомогу іншим нарядам і постам ОВС у припиненні та документуванні правопорушень.

25.5.5. Спільно з підрозділами ОВС вживає заходів до ліквідації наслідків, пов'язаних з проведенням несанкціонованих масових заходів, і в першу чергу до відновлення безперебійного руху транспортних засобів.

25.6. З урахуванням обстановки, що склалася, у дислокацію постів і маршрутів патрулювання за узгодженням з керівником (відповідальним за забезпечення режиму надзвичайного стану) можуть вноситися зміни.

25.7. При стихійних лихах, епізоотіях, техногенних аваріях, пожежах та інших надзвичайних подіях працівник підрозділу ДПС сприяє безперешкодному проїзду автомобілів оперативних та аварійно-рятувальних служб, уживає заходів до відновлення й підтримання громадського порядку, порятунку людей і майна, надання необхідної допомоги постраждалим, охорони майна, що залишилося без нагляду.

25.8. Під час ускладнень у дорожньому русі, що виникли в результаті стихійних лих, працівник підрозділу ДПС доповідає про це черговому та вживає заходів щодо оповіщення водіїв про небезпеку. У разі необхідності тимчасово обмежує або забороняє рух, спрямовуючи транспортні засоби в об'їзд небезпечної ділянки.

26. Несення служби на контрольно-пропускних пунктах

26.1. Контрольно-пропускні пункти (далі - КПП) призначені для забезпечення перепускного режиму (обмеження й регулювання руху, огляду транспортних засобів), підтримання правопорядку і громадської безпеки, припинення протиправних дій і затримання правопорушників. Крім того, наряди ДПС у складі КПП можуть бути задіяні для забезпечення особливого режиму в'їзду на визначену територію і виїзду з неї, вжиття заходів щодо забезпечення режиму надзвичайного стану і проведення спеціальних операцій.

26.2. Порядок керування КПП обумовлений особливостями цільового призначення та складу поставлених завдань. Керівництво їх діяльністю здійснюється керівниками територіальних ОВС за участю командування відповідних військових частин внутрішніх військ МВС України, а в умовах надзвичайного стану - останніми за участю керівників територіальних ОВС.

26.3. При вирішенні окремих завдань працівники ДПС здійснюють візуальне спостереження та спілкування з учасниками дорожнього руху з метою одержання оперативної інформації.

26.4. При підрозділах ДПС формуються групи, які здійснюють: збір, накопичення, узагальнення та аналіз зведеної інформації, що надходить від нарядів ДПС, які несуть службу на КПП, і підрозділів ДПС по нагляду за дорожнім рухом; підготовку оперативної та іншої інформації; оцінку організації дорожнього руху в обстановці, що склалася; перевірку інформації про належність транспортних засобів та їх власників; про осіб, що підозрюються у скоєнні злочинів і порушенні громадського порядку.

27. Порядок супроводження транспортних засобів

27.1. Супроводження в установленому порядку небезпечних, негабаритних та великовагових вантажів, що перевозяться транспортними засобами, а також організація супроводження і забезпечення безпечного руху транспортних засобів спеціального призначення, транспортних засобів з організованими групами дітей під час слідування до місць оздоровлення та у зворотному напрямку службовими транспортними засобами підрозділів ДПС визначаються чинним законодавством України.

27.2. Супроводження здійснюється службовими транспортними засобами підрозділів Державтоінспекції МВС, які мають спеціальне кольорографічне пофарбування та розпізнавальні знаки, а також обладнані спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями.

27.3. Отримавши завдання на проведення супроводження, командир підрозділу ДПС:

27.3.1. Вивчає маршрут проходження колони, яка супроводжується, особливості організації дорожнього руху на ньому, дислокацію постів і маршрутів патрулювання, систему зв'язку і взаємодії з ними екіпажів патрульних транспортних засобів, які здійснюють супроводження.

27.3.2. Призначає старшого та склад екіпажів супроводження, проводить інструктаж. Екіпаж патрульного транспортного засобу супроводження складається з двох працівників.

27.3.3. Організовує перевірку технічного стану транспортних засобів, виділених для супроводження, наявних засобів радіозв'язку, спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв, про що складає відповідний акт.

27.4. Інструктаж водіїв транспортних засобів, які супроводжуються, проводить відповідальний за здійснення супроводження - командир підрозділу ДПС або старший екіпажу супроводження.

27.5. Під час супроводження одним патрульним транспортним засобом останній повинен рухатися перед колоною автомобілів, яку він супроводжує, на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху. При цьому водій патрульного автомобіля супроводження повинен обирати смугу руху, яка б забезпечувала безпеку дорожнього руху під час супроводження, залежно від ширини проїзної частини, швидкості руху та в разі необхідності дати можливість іншим учасникам дорожнього руху безпечно об'їхати колону.

Під час супроводження двома патрульними транспортними засобами один з них рухається так, як зазначено вище, а другий - позаду колони, яка супроводжується, з метою попередження її обгону іншими транспортними засобами на дорогах, що мають одну смугу для руху в даному напрямку, та в інших небезпечних місцях.

Під час супроводження трьома патрульними транспортними засобами один з них (головний) рухається перед колоною автомобілів, які він супроводжує, так, як вказано в попередніх випадках; другий (сигнальний) рухається перед головним автомобілем на відстані 200 - 400 м крайньою лівою смугою, призначеною для руху в цьому напрямку, з метою вжиття заходів щодо забезпечення безпечного й безперешкодного проїзду, оповіщає учасників дорожнього руху про наближення колони транспортних засобів, що супроводжуються, а також інформує екіпаж головного патрульного автомобіля супроводження про умови руху. Третій патрульний транспортний засіб (замикаючий) рухається за колоною.

27.6. Швидкість руху під час супроводження встановлює старший екіпажів супроводження з урахуванням характеристик транспортних засобів, які супроводжуються, та забезпечення безпеки дорожнього руху в конкретних дорожніх умовах. Вона не повинна перевищувати меж, установлених ПДР. У разі прийняття рішення відповідальним від Управління державної охорони про збільшення швидкості понад визначені норми екіпажами супроводження вживаються заходи відповідно до вимог нормативно-правових актів України.

27.7. Якщо швидкість руху колони, що супроводжується (окрім колони з особами, відносно яких здійснюється державна охорона), менше дозволеної ПДР, а дорожні умови не дозволяють іншим ділів ДПС, які несуть службу протягом зміни.

30.5. Проводячи гласну перевірку, слід звертати увагу на:

30.5.1. Зовнішній вигляд, екіпірування, наявність службового посвідчення, зброї, засобів зв'язку, жезла, свистка, службової документації тощо.

30.5.2. Знання службових обов'язків, орієнтувань, отриманих під час інструктажу та протягом робочої зміни, їх виконання.

30.5.3. Знання оперативної обстановки в зоні поста або маршруту патрулювання, стану аварійності та особливостей несення служби на цій ділянці.

30.5.4. Знання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність підрозділів ДПС, уміння застосовувати їх у практичній діяльності. У випадках неправильних відповідей перевіряючий повинен дати вичерпні роз'яснення з поставлених питань.

30.5.5. Зовнішній вигляд закріпленого патрульного транспортного засобу, його справність та комплектацію.

30.5.6. Відповідність записів у дорожньому листі показників пробігу транспортного засобу показникам спідометра та кількості отриманого пального.

30.5.7. Уміння користуватися спеціальними технічними засобами та технічними приладами.

30.5.8. Вибір форм і методів нагляду за дорожнім рухом, застосування тактичних прийомів з виявлення і припинення правопорушень, що скоюються учасниками дорожнього руху, ефективність роботи працівника на посту або маршруті патрулювання.

30.5.9. Уміння забезпечувати регулювання дорожнього руху.

30.5.10. Уміння діяти в умовах складної дорожньої та оперативної обстановки.

30.5.11. Повноту та якість оформлення адміністративних матеріалів.

30.6. У разі встановлення під час проведення гласної перевірки недоліків у несенні служби перевіряючий зобов'язаний на місці вжити заходів стосовно їх усунення. У випадку неможливості їх усунення на місці вживаються заходи щодо відсторонення працівника підрозділу ДПС від несення служби та його заміни.

30.7. Про результати проведеної перевірки у відомості обліку роботи по нагляду за дорожнім рухом та книзі постових відомостей робиться відповідний запис, а її результати доводяться до відповідних командирів (начальників).

30.8. Негласні перевірки проводяться працівниками апарату управлінь (відділів) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС, працівниками Департаменту Державтоінспекції МВС згідно з графіками, затвердженими відповідно начальниками (заступниками) управлінь (відділів) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС та начальником (заступниками) Департаменту Державтоінспекції МВС, а поза графіком - лише з їх дозволу.

Під час організації проведення негласних перевірок повинні враховуватися скарги і заяви громадян, оперативна інформація про роботу працівника підрозділу ДПС, результати опитування учасників дорожнього руху та індивідуально-виховної роботи. Графіки слід складати таким чином, щоб апаратом управлінь (відділів) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС впродовж кварталу кожний підпорядкований підрозділ ДПС перевірявся не менше одного разу, а в разі надходження скарг на дії працівників підрозділів ДПС - у тижневий термін.

Особі, яка здійснює перевірку, на час її проведення видається припис на перевірку,який після закінчення перевірки долучається до рапорту про результати перевірки. Матеріали перевірок накопичуються та зберігаються в канцелярії управлінь (відділів) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС, Департаменту Державтоінспекції МВС протягом 3 років.

30.9. Негласна перевірка ведеться за різними формами (одним чи декількома працівниками з використанням транспортних засобів чи без них тощо), але, як правило, протягом робочої зміни працівника підрозділу ДПС. Під час її проведення дозволяється застосовувати засоби фото- і кінозйомки, відеозапису.

30.10. Під час проведення негласної перевірки слід звертати увагу на:

30.10.1. Організацію роботи на посту або маршруті патрулювання, вибір форм і методів, технічних засобів та приладів у нагляді за дорожнім рухом.

30.10.2. Взаємовідносини між працівником підрозділу ДПС із забезпечення безпеки дорожнього руху та його учасника

Закон О свободе перемещения и свободном выборе места проживания

2010-05-31T18:23:06Z

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні

Цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Стаття 1. Дія Закону

Дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Стаття 2. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання в Україні

Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Стаття 3. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;

особа - фізична особа;

реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації;

довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Стаття 4. Законодавство про свободу пересування та вільний вибір місця проживання

Законодавство про свободу пересування та вільний вибір місця проживання складається з Конституції України, цього Закону, інших законів та міжнародних договорів України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються норми міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Законні підстави перебування на території України

Законними підставами перебування на території України є:

для громадян України - належність до громадянства України;

для іноземців та осіб без громадянства - реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.

Стаття 6. Реєстрація місця проживання особи

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Для реєстрації особа подає:

письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;

паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;

квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

два примірники талона зняття з реєстрації.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Особи, які перебувають більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстроване їх місце проживання, і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за рішенням суду, або призиваються на дійсну військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані зареєструвати місце перебування.

Реєстрація місця проживання громадян України, які проживають за межами України, здійснюється в установленому порядку консульськими установами України за кордоном або дипломатичними представництвами.

Надання відомостей про місце проживання особи та її персональні дані здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, або за згодою самої особи.

При зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів.

Стаття 7. Зняття з реєстрації місця проживання

Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто.

У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до органу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено за зверненням іншої особи та на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку.

Зняття з реєстрації місця проживання неповнолітніх, які не мають батьків, та осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.

Стаття 8. Реєстрація місця перебування особи

Реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування.

При реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до органу реєстрації за місцем проживання особи.

Стаття 9. Зняття з реєстрації місця перебування особи

Зняття з реєстрації місця перебування особи здійснюється за її повідомленням. Відповідальність за правдивість зробленого повідомлення покладається на таку особу.

Орган реєстрації, отримавши повідомлення особи, знімає з реєстрації її місце перебування та повідомляє про це орган реєстрації, в якому зареєстроване її місце проживання.

Стаття 10. Перереєстрація місця проживання або місця перебування особи

У разі внесення під час реєстрації помилкових відомостей про особу орган реєстрації зобов'язаний на підставі поданих особою або її законним представником достовірних відомостей внести необхідні зміни до реєстраційного обліку протягом семи днів.

Стаття 11. Органи реєстрації місця проживання та місця перебування особи

Реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі - орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

Стаття 12. Обмеження свободи пересування

Свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено:

у прикордонній смузі;

на територіях військових об'єктів;

у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;

на приватних земельних ділянках;

на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;

на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.

Свобода пересування обмежується щодо:

осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі;

осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;

осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом;

осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;

шукачів притулку та осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця до прийняття відповідного рішення компетентним органом (про надання цим особам притулку чи статусу біженця);

іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України;

осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань;

іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового.

Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 13. Обмеження вільного вибору місця проживання

Вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться:

у прикордонній смузі;

на територіях військових об'єктів;

у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;

на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності;

на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан.

Вільний вибір місця проживання обмежується щодо:

осіб, які не досягли 16-річного віку;

осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі;

осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;

осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом;

іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.

Стаття 14. Оскарження рішень з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб

Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути видео приколы онлайн оскаржені в установленому законом порядку.

Стаття 15. Відповідальність за порушення вимог цього Закону

Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 16. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.

Якщо особою була подана заява про зміну місця проживання до набрання чинності цим Законом, реєстрація місця проживання здійснюється за правилами, які діяли на момент прийняття цього Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів органів виконавчої влади.

*Президент України*	*Л.КУЧМА*
*м. Київ, 11 грудня 2003 року* *N 1382-IV*

Нормативная база

Обращение в Управление ГАИ Киев за получением бесплатной юридической помощи в виде юридической информации в порядке Закона "О бесплатной юридической помощи"

Закон О бесплатной юридической помощи

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про безоплатну правову допомогу

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Стаття 2. Сфера застосування Закону

Стаття 3. Право на безоплатну правову допомогу

Стаття 4. Гарантії недискримінації осіб у доступі до безоплатної правової допомоги

Стаття 5. Принципи державної політики у сфері надання безоплатної правової допомоги

Стаття 6. Законодавство України про безоплатну правову допомогу

Розділ II НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПЕРВИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 7. Поняття безоплатної первинної правової допомоги

Стаття 8. Суб'єкти права на безоплатну первинну правову допомогу

Стаття 9. Суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги

Стаття 10. Порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги

Стаття 11. Організація особистого прийому осіб для надання безоплатної первинної правової допомоги

Стаття 12. Надання безоплатної первинної правової допомоги спеціалізованими установами, іншими суб'єктами

Розділ III НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 13. Поняття безоплатної вторинної правової допомоги

Стаття 14. Суб'єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу

Стаття 15. Суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги

Стаття 16. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Стаття 17. Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Стаття 18. Порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги

Стаття 19. Порядок розгляду звернень про безоплатну вторинну правову допомогу

Стаття 20. Підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги

Стаття 21. Надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом

Стаття 22. Надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі договору

Стаття 23. Підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги

Стаття 24. Підстави та порядок заміни адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу

Стаття 25. Права суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги

Стаття 26. Обов'язки суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги

Розділ IV УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ТА її ФІНАНСУВАННЯ

Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері надання безоплатної правової допомоги

Стаття 28. Повноваження Міністерства юстиції України у сфері надання безоплатної правової допомоги

Стаття 29. Фінансування безоплатної правової допомоги

Стаття 30. Оскарження рішень щодо надання безоплатної правової допомоги

Стаття 31. Оскарження дій та бездіяльності посадових осіб, які порушують порядок надання безоплатної правової допомоги

Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про безоплатну правову допомогу

Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень

Ходатайство об отводе должностного лица, рассматривающего дело об административном правонарушении

Ходатайство о приобщении доказательств к материалам дела

Ходатайство о перенесении рассмотрения дела об админ.правонарушении в связи с необходимостью предоставления доказательств

Ходатайство о перенесении рассмотрения дела об админ.правонарушении в связи с необходимостью реализации права на юридическую помощь

Решение Конституционного Суда Украины о разъяснении положении части 1 статьи 14-1 КУоАП

Инструкция по деятельности подразделений дорожно-патрульной службы Госавтоинспекции МВД

Закон О свободе перемещения и свободном выборе места проживания

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ II
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПЕРВИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Розділ III
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Розділ IV
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ТА її ФІНАНСУВАННЯ

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ